На Камінь-Каширщині навколішки, з квітами та прапорами, зустріли траурний кортеж із полеглим в бою 38-річним ратнівчанином Савчуком Віктором Івановичем.
Віктор був ще малолітнім хлопчиною, коли онкологія відібрала у нього матір. Декілька років тому поховав він і батька. Змалечку мріяв стати програмістом, але самому, без підтримки рідних, було важко досягнути мети. Тож тривалий час працював вантажником. У 2020 році вирішив піти служити за контрактом у ЗСУ. Так на полі бою, у лавах 14-ої ОМБр імені князя Романа Великого, й зустрів повномасштабне вторгнення рашистів. Був старшим водієм-оператором першого взводу протитанкових керованих ракет.
Загинув під час виконання бойового завдання 2 липня в результаті ворожого обстрілу поблизу Білогорівки на Донеччині.
6 липня бійця востаннє привезли до квартири у Ратне, де він мешкав. Переночувавши, славного воїна із селища провели коридором пошани до Каменя-Каширського, де проживає його тітка. Тут Віктор і знайшов вічний спочинок… Тисячі жителів нашого краю вийшли вшанувати його, як рідного сина та брата…
«Ми провели в останню путь свого однокласника, який загинув, захищаючи Україну і кожного з нас. Він був дуже доброю та порядною людиною, а ще – круглим сиротою. Дорогою до Каменя-Каширського у кожному селі люди зустрічали нашого воїна, стоячи на колінах, скрізь устеляючи шлях квітами. А у самому місті на вулиці вийшли тисячі жителів. Звучання пісні “Плине кача”, що роздавалося в цей момент усім райцентром, рвало душу на шматки кожного, хто супроводжував цю траурну процесію. Дякуємо камінь-каширцям за достойну зустріч і супровід нашого Героя», – написала у соцмережах однокласниця бійця Маріна Бойко.
Іванна ГАЙДУЧИК.
Подяка
Висловлюю щиру вдячність Камінь-Каширській районній військовій адміністрації за організацію похорону мого племінника, загиблого на Донеччині, воїна Савчука Віктора Івановича.
Безмежно дякую усім людям громади, які навколішки зустріли борця за нашу волю і незалежність, мужнього сина українського народу. Найголовніше, що можемо нині зробити для полеглого патріота, — віддати велику пошану, молячись за упокій його світлої душі.
Із вдячністю Галина Василівна Мушка.
