У бою за Україну героїчно полягли двоє уродженців Камінь-Каширщини Анатолій Дмитрук та Іван Маковецький.
На Донеччині поблизу Яковлівки (Бахмутський район) 18 травня трагічно загинув виходець із села Карпилівка Сошичненської громади Дмитрук Анатолій Олександрович. Наш 52-річний краянин був старшиною-гранатометником механізованого батальйону. Його мобілізували до лав ЗСУ цьогоріч 25 лютого. До цього участі у бойових діях на сході України не брав.
Чоловік із сім’єю проживав у селі Козлиничі Поворської громади. У нього залишилася дружина та троє донечок, двоє з яких – неповнолітні.
«Відповідальний, милий, щирий, вихований учень. Один із кращих учнів школи! Здобув вищу освіту. Був дуже доброю людиною. Виріс у багатодітній родині. Не можливо повірити у цю гірку втрату. Тепер його душа ангелом злітає до небес й своїми широкими плечима боронитиме нас звідти… Герої не вмирають, навіки в пам’яті живуть…», — з болем говорить про загибель Анатолія його колишня вчителька Світлана Сидорук.
Ще одна сумна звістка прокотилася теренами Камінь-Каширщини та Ратнівщини. Поліг уродженець села Котуш Маковецький Іван Миколайович, який останнім часом мешкав із своєю молодою сім’єю у селі Щедрогір Забродівської громади.
Йому йшов всього 25-й рік. Дружина так і не дочекалась його живим з війни у рідній оселі. А він так і не побачить народження свого первістка…
У 2019 році Івана призвали на строкову службу. А 2 березня 2022-го року його мобілізували до Збройних сил боронити свою державу. Був стрільцем-санітаром 14-ої окремої механізованої бригади. Поліг внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання під Успенівкою Пологівського району Запорізької області.
«Мій друже Іване… Легких хмаринок! Не пробачу проклятим оркам!», — написав у соцмережах про родича, з яким разом ріс у Котуші, волонтер та захисник держави Сергій Приходько. Він же й привіз додому тіло загиблого Героя…
Схиляємо голови в глибокій скорботі за полеглими земляками, які мужньо боронили нас від рашиських невігласів та кровопивць. Низький уклін нашим воїнам-захисникам й Царство Небесне!
Любомир БРОШКО.
