На це сподіваються у сім’ї Хомиків із Видерти, яка попри непопулярні настрої селян щодо розвитку тваринництва започаткувала власну молочну справу
Корова – годувальниця сім’ї. Так завжди говорили старші люди. І колись дійсно незалежно від статусу і достатку у кожному дворі утримували цю тварину, а то й не одну. Та часи змінилися. І тепер багато хто вважає, що легше здати молочницю на скотобійню, ніж її прогодувати, а на життя заробити інакшим способом. Адже біля корови треба працювати не покладаючи рук щоденно, без вихідних. Через це чисельність цих тварин у домогосподарствах краян постійно зменшується. Якщо порівняти навіть із останніми кількома роками, то корів у кожному селі поменшало щонайменше вдвічі, а то навіть і втричі.
Проте знаходяться серед господарів такі, хто навпаки бачить в утриманні молочної худоби вигоду. Як от Віктор Хомик із Видерти. Цей молодий чоловік має у своєму господарстві не оду молочницю. І утримує їх не лише для того, щоб задовольнити потреби сім’ї у молочній продукції, а й для заробітку.
Звичайно, багато хто з цього приводу може зіронізувати, мовляв, який там заробіток, якщо молоко в людей заготівельники купують лише по 7 гривень за літр, а на базар не навозишся. І Віктор Терентійович погоджується з цим, проте за умови, якщо тримати лише одну-дві корівки. Але якщо кількість тварин буде більшою, усе може вийти.
Отож чоловік усе добре порахував та вирішив спробувати. За кілька останніх років він збільшив стадо і сьогодні вже має шість дійних. А ще троє рокових теличок та двоє сосунців, які також з часом стануть коровами. Тримає і бика голштинської породи.
— Збільшив поголів’я за рахунок своїх молочниць, а деякі придбав. Наприклад, купив малим телям та вигодував голштинку. Фахівці запевняють, що корови цієї породи за добу можуть давати до 40 літрів молока. Для молочного господарства вони — те, що треба. Тож я вирішив переконатися. Зараз моя голштинка — першинка, дає 12 літрів. Якщо вдасться вивести її хоча б на 30 літрів, то вже хороший показник, як для звичайних — 15 літрів, — розповідає Віктор Хомик.
Відчувається, що чоловік покладає на своє господарство немалі надії. Каже, що їхати на заробітки за кордон, залишаючи сім’ю, він не має бажання. А тут на місці єдиний вихід – розвивати власну справу. Сьогодні він має у власності земельний пай та ще у користуванні паї своїх братів. Придбав трактора (з допомогою рідних) та практично весь реманент до нього для обробітку землі, косіння та збирання сіна, соломи, комбайна для заготівлі силосу.
— Загалом сію зернових 4 гектари. Ще гектар кукурудзи. Минулого року садив гектар картоплі. Але цьогоріч уже не буду. Он погляньте – практично всю її довелося закопати на зберігання, бо реалізовувати по 3 гривні за кілограм – собі у збиток, а значить не поважати свою працю. Потрохи згодовую домашній живності, — розповідає Віктор Терентійович.
Чоловік переконаний, що краще поставити ще одну корівчину і не обманювати себе, не тішити сумнівною перспективою стосовно ціни на картоплю. Адже ціна на молоко хоч і також є невеликою, все ж є можливість отримувати за нього більше. Виявляється для цього потрібно просто легалізувати свою діяльність: паспортизувати корів і оформитися як ФОП. Тоді молоко, яке дають корови, відповідно до українського законодавства, буде вважатися вже не технічним, а сировиною першого ґатунку і коштуватиме на кілька гривень дорожче.
Тож Віктор Хомик уже займається паперовими справами, аби документально засвідчити створення сімейного фермерського господарства. Бо фактично воно в нього є: поки що разом із дружиною пораються по господарству, а коли підростуть діти, то, сподіваються, і від них буде поміч.
Крім того наразі чоловік офіційно співпрацює із молокозаводом: заготовляє від населення молоко та ще своє здає.
— Співпрацю налагодив із «Дубномолоко». Акціонерне товариство забезпечило мене відповідним холодильним обладнанням, яким користуюся і тепер, — розповідає Віктор.
Влітку молоковоз до нього приїжджає щодня, взимку – кожного другого. Корівок доять Хомики доїльними апаратами тричі на день. Старанно дбають про чистоту в хліві та збалансований харчовий раціон тварин – від цього залежить здоров’я худоби і надої, а отже і дохід сім’ї. Минулого літа випасали корів у загальній черзі, а тепер мають намір отримати від громади землю для окремого пасовища. До речі, створивши офіційно сімейну молочну ферму, господарі зможуть отримати і певну підтримку від держави. Тож повболіваємо за те, щоб сімейна ферма Хомиків згодом стала зразковою в регіоні і надихнула й інших краян на розвиток молочного тваринництва.
Тетяна ПРИХОДЬКО,
село Видерта.
Фото автора.
