Завдяки таким людям, як Микола Мельник із Невіра, українська культура не лише зберігається, а й примножуються її неоціненні скарби яскравими творчими доробками. Своїм досвідом, знаннями і талантом багатолітній завідувач сільського клубу забезпечує спадкоємність вітчизняних духовних традицій, розвиває різнобарвну жанрову палітру фольклору, об’єднуючи невірців у єдиному осередку культури та дозвілля — місцевому клубі, біля витоків будівництва якого свого часу стояв, зокрема, і він.
І нехай хтось вважає, що в сучасних умовах життя у більшості сільських жителів можливості для творчого та мистецького розвитку відсутні, проте в Невірі постійно проводяться заходи за участі всієї тамтешньої громади.
Відзначення релігійних свят, концерти, імпрези до Дня села, дискотеки — у такий спосіб наполегливо налагоджує комунікацію односельців Микола Мельник. Не бракує шістдесяти восьмилітньому місцевому корифею культури ентузіазму одночасно поєднувати посади директора, художнього керівника, а за сумісництвом і прибиральника та опалювача приміщення клубу. Двері його дітища, якому віддав частинку своєї душі, каже, завше відкриті для дорослих та найменших мешканців села.
— Споконвіку пісня і танець, музика і слово підживлювали й зміцнювали надію народу на краще майбутнє. Колись, як не було інтернету, соцмереж, закордонних заробітків, удень люди працювали, а вечорами виходили на вулиці, спілкувалися із сусідами, йшли до клубу, — з ностальгією згадує колишні часи Микола Степанович.
— У сучасному світі зберегти самобутність та автентичність стає дедалі складніше, та попри це наші люди охоче організовуються, не залишаються осторонь жодної знаменної дати, свят. Завдяки пісні і танцю навчаються любити свій рідний край і школярі, з якими ми ведемо тісну співпрацю, — розповідає Микола Мельник.
Понад двадцять років носіями традицій і звичаїв у Невірі є учасники аматорського фольклорного колективу «Пацьорки». Назва походить від польського слова, що означає жіноче намисто, тож вокалісти вважаються символічною яскравою прикрасою села. У їхньому репертуарі налічуються десятки народних пісень, творів українських композиторів, народні обряди та дійства. В ансамблі виступає 14 жінок, а з ними співає і місцевий священник отець Георгій. Аматори сцени неодноразово демонстрували свої творчі здобутки в районних та обласних пісенних конкурсах. У клубній установі, крім того, займаються популяризацією кращих зразків нематеріальної культури у складі сімейного тріо (ансамбль «Невісточки»). Тут також функціонують дитяча та доросла вокальні групи. Пишається талантами своїх земляків Микола Степанович. Недаремно ж, каже, мають вони у своїй скарбничці й чимало відзнак, з останніх — почесну грамоту з нагоди Дня Незалежності від Камінь-Каширської міської ради, до складу якої невірців гостинно прийняли після децентралізації.
— Дуже втішився тим, що сільських артистів відзначили і не оминули увагою. Добре було б ще, якби не залишили на задвірках наші культурні та матеріальні потреби. У селі ані в бібліотеці, що тулиться в одному приміщенні із клубом, ні в самому будинку культури немає інтернету. А він нам потрібний під час підготовки до свят. Готуємо сценарії, відтак є необхідність на відповідних сайтах щось підгледіти, чи якусь пісню, мелодію завантажити. До того ж сьогодні книгозбірні самі змушені доводити свою важливість і потрібність, розширюючи спектр можливостей, перетворюючись на інформаційні центри з надання різноманітних послуг. Та це є можливим лише там, де наявні комп’ютер й інтернет. А ще, хоч в силу мого віку вже треба йти на заслужений відпочинок, та все ж хотілося б обгородити заклад культури пристойним парканом. Колись я власноруч встановив звичайний дерев’яний «штахетник», але існує таке поняття як вимога часу, тож раді будемо сприянню на те від владців громади, — висловив щире сподівання Микола Мельник.
Свій творчий неспокій керівник будинку культури не може втамувати, позаяк палко мріє у близькому майбутньому «запалити» зірку слави, підкоривши сцену в райцентрі разом зі своїм фольклорним колективом «Пацьорки».
Леся МІНІБАЄВА.
с. Невір.
