Зрозуміло, можновладці комфортніше почувають себе там, де школа відповідає останнім вимогам часу.
27 травня для школярів України пролунав останній дзвоник. На одному з таких свят побували і журналісти “Полісся”. Загальноосвітню школу І-ІІ ступенів села Осівці для своїх відвідин ми обрали не випадково. Цей навчальний заклад, в якому трудиться чудовий професійний колектив та навчаються талановиті діти, вже багато років переживає нелегкі труднощі. Адже школа їхня, збудована з хат розкуркулених та примусово виселених в часи радянського тоталітаризму осівчан, давно не придатна для повноцінного навчання. Про це неодноразово писала і наша газета, й інші видання.
Чиновники різного гатунку, колишні та нинішні політики всіх мастей та рангів ось уже майже три десятки літ обіцяють збудувати для діток Осівців сучасний навчальний заклад, проте віз, як то кажуть, і досі там. Через це майже дві сотні школярів увесь цей час туляться в аварійних халупах, у яких практично відсутні звичні для сучасних школярів матеріальні блага та навчальна база. Звісно ж, колектив школи та батьки діток роблять все можливе, щоб хоч якось покращити умови навчання для тутешніх школярів, завдяки чому навіть попри гори проблем вихованці школи щорічно демонструють високі показники та досягнення на освітніх теренах району.
— Попри те, що школа у нас І-ІІ ступенів, ми щорічно займаємо перші, другі та треті місця за різноманітними напрямками, — говорить директор навчального закладу Любов Дем’яник. — Цьогоріч, наприклад, за результатами районних олімпіад ми займаємо друге місце на теренах Камінь-Каширщини. А в минулому році за нами було перше. Також цьогоріч наша школа зайняла 5 місце в Україні за масовістю участі в радіодиктанті. У нагороду за це нам прислали книги в нашу бібліотечку. Що ж стосується спортивно-масової роботи, то тут у нас шостий рік поспіль перше місце. При цьому наші діти не знають, що таке спортзал. Добре, що хоч не так давно обладнали більш-менш сучасний спортивний майданчик.
Функціонує у нас і міні-ляльковий театр, якому минулоріч виповнилося 10 років. А загалом, як не прикро, сучасна навчальна база у нас практично відсутня. Та з Божою поміччю працюємо, навчаємо діток. У нас хороші учні, є потужна підтримка з боку батьків, а колектив щорічно омолоджується. Не вистачає лише сучасної школи.
Як розповіла Любов Омелянівна, цьогоріч у тутешньому закладі навчається 179 учнів. Але бували роки, коли їх кількість сягала 220. Чотири з п’яти корпусів школи розташовані компактно, на одному подвір’ї, однак п’ятий корпус, у якому навчаються учні початкових класів, знаходиться за добрих півкілометра від решти шкільних приміщень. Зрозуміло, ще це надзвичайно незручно і для діток, і для вчителів, яким частенько доводиться за короткі перерви між уроками добігати до учительської чи у зворотному напрямку. Немає у школі й централізованого опалення, хоча село газифіковане. А все через те, що таке приміщення згідно з вимогами не можна підключати до газогону. Тому тут лише старенькі грубки, які взимку щодня доводиться розпалювати у кожному класі. Є серйозні проблеми з їдальнею, бо відсутнє відповідне приміщення. Так, минулого року, коли харчували дітей, вчителі змушені були переводити навчання у дві зміни.
Так як в осівцівській школі всього дев’ять класів, то я не зміг не поцікавитися, де ж їхні вихованці продовжують здобувати середню освіту. Любов Дем’яник повідала, що зазвичай діти навчаються або в школі села Грудки, подають документи у Камінь-Каширське ВПУ, або ж вступають в інші навчальні заклади. Примітно те, що осівцівські діти дуже часто демонструють високий рівень знань на новому місці навчання. Так, за останні 15 років у школі у Грудках навчалося 15 медалістів з Осівців, а цьогоріч там таких медалістів аж четверо. У свій час навіть директор Грудківської ЗОШ Іван Решетовський розповідав журналістам, що діти з Осівців, зазвичай, мають сильні знання попри те, що їх школа довгі роки за умовами навчання не витримує жодної критики.
А те, що в Осівцях надзвичайно багато діток, які можуть та хочуть здобувати якісну середню освіту, ми пересвідчилися на власні очі, коли на урочистій лінійці відбулося вручення грамот та подяк.
Свято останнього дзвоника відбулося на шкільному подвір’ї та за традицією було велелюдним. Цьогоріч для 23 випускників-дев’ятикласників цей день у стінах рідної школи в якості учнів був останнім.
Із щирими напутніми словами для вчорашніх школярів виступили директор школи Любов Дем’яник, класний керівник Людмила Митчик, настоятель місцевого храму отець Сергій Приходько, сільський голова Андрій Михалик, батьки та учні школи. Грамотами та подяками були нагороджені кращі учні школи, які проявили себе під час олімпіад і конкурсів, педагоги школи. І грамот цих, вручених дітям, було понад два десятки. Примітно, що дітям окрім подяк та грамот були вручені ще й конверти з символічними заохочувальними грошовими нагородами. Як розповіла нам директор школи Любов Дем’яник, такі нагороди в їхнй школі є традицією.
Незадовго до завершення свята, якраз під час вручення нагород, присутніх потішила кількарічна маленька дівчинка. Маля пробігло перед шеренгою урочисто вбраних школярів у бік трибуни, чим викликало посмішки у присутніх. Побачивши її, Любов Дем’яник в мікрофон оголосила, що це своїми ніжками впевнено ступає майбутній директор школи. Хто знає, можливо так воно і буде. І сподіваємося, що можновладці всіх рівнів, з яких на святі в Осівцях не було жодного, нарешті почують людей і ця маленька крихітка піде у перший клас вже новозбудованої, сучасної та красивої школи.
Сергій Шиліпук, село Осівці.
Фото автора.
