За часів радянської влади на Камінь-Каширщині зникли десятки сіл і хуторів. Перестали існувати Озюрко, Дубицьк, Коноплища, Яблунька, Клев, Борова Яма, Ступа, Задвоження, Середа, Завішка, Підмістя, Болош, Вульшани, Заболото та ряд інших. У 1951 році не стало також Гриви. Як і решта вже згаданих це село доєдналося до переліку тих населених пунктів, які більшовицька влада зліквідувала, стерла з лиця землі як покарання за незалежний характер їх жителів, любов до рідної землі, віру в Бога.
Мешканці Гриви зазнали переслідувань, бо підтримували бійців національно-визвольного руху, членів українського підпілля, які боролося за вільну Україну, не бажали йти в колгоспне рабство. Проти волі гривичан усіх їх примусово виселили із обжитого місця, змусили полишити свої домівки і силою вивезли аж на Дніпропетровщину. Та недовго змогли вони витримати на чужині. Коли помер найголовніший із тих катів – Сталін – потайки, на свій страх, верталися назад до отчого поліського дому, де все було таке миле серцю. І знову влада учинила жорстоку розправу, знищила до решти Гриву: зруйнували будинки, комунікації, засипали колодязі. Насамкінець наприкінці п’ятдесятих років поруйнували тутешню святиню, храм Різдва Пресвятої Богородиці – останнє нагадування про село, аби і сліду про нього не зосталося. От тільки не врахували радянські зайди головного: в людей можна забрати волю, нажите майно, але не пам’ять. Вихідці з села, нащадки цих людей, ніколи не забували, звідки бере початок їхнє коріння. Навіть вулицю в сусідніх Нових Червищах, де згодом осіли багато селян, почали іменувати Гривською.
Від часу здобуття Україною незалежності зародилася серед них хороша традиція. Щороку 21-го вересня, в день, коли православна церква вшановує Матір Господню та відзначає її Різдво, до малої батьківщини приїздять гривичани, а з ними небайдужі краяни, щоб разом помолитися, згадати минуле, кожного жителя колись велелюдного і так нещадно сплюндрованого села, яке навіть через сімдесят років продовжує жити в душах тих, кому дороге. Навіть сьогодні на старому сільському кладовищі, між похилених хрестів, з’являються нові поховання, вічний спокій там знаходять ті, хто народився в Гриві.
Нещодавно за давнім звичаєм на місці, де знаходилося село, біля меморіального пам’ятного знаку, встановленого на згадку про трагічні події минулого, провели мітинг-реквієм. Учасниками останнього були голова Прилісненської сільської громади Ігор Терещенко, заступник голови Камінь-Каширської районної ради Сергій Дмитрук, директор Камінь-Каширського краєзнавчого музею Наталія Пась, депутат Камінь-Каширської міської ради Сергій Панасюк, краєзнавець й дослідник повстанського руху Богдан Калюх, головний спеціаліст управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради Ірина Дяк.
Олександр ПРИЙМАК.
