Як працювати легше — демонструє мешканець Любешівської громади Ярослав Ількевич.
Картопляний сезон у розпалі. Примітно, що останніми роками площі насаджень відчутно зменшилися. Однак навіть попри те, що ціна на «другий хліб» аж ніяк не балує сільгоспвиробників, окремі краяни не втрачають ентузіазму і продовжують плекати надії та займають великі лани цією культурою. Наприклад, житель села Дольськ, з якого, стверджують, починається Україна, Ярослав Ількевич (на фото) цьогоріч засадив бульбами 2,5 га. Та не тільки завзяттям до уже незвичних тепер обсягів вирощування картоплі цікавий цей чоловік: ось уже другий рік наш герой перебирає урожай механізовано, що помітно вирізняє його з-поміж місцевих хазяїв.
Ярослава Ількевича не назвеш новачком у картоплярстві, однак, переконує, лишень останніми роками нарощує потужності. Отримав таку змогу, коли зібрав увесь необхідний арсенал техніки для обробітку землі. Попри це, підкреслює, за двома зайцями не женеться і садить стільки, скільки мають змоги обробити своєю сім’єю. А щоб його дівчатам було легше впоратися із вирощеним – придбав сортувальню картоплі. Чоловік сміється: найбільше до покупки спонукало 2 га насаджень. Спокусила і порівняно висока ціна на картоплю у 2019 році. Задоволені результатом, тоді вирішили посадити більше. Тим паче, що гарний прибуток з урожаю дозволив придбати й картоплекомбайна.
– Чим ще у селі займатися? – поміж тим риторично запитує чоловік. – Чи щось роби, чи випивай. Або ж все життя працюй на пана. Звичайно, там, може, і більше заробиш, аніж працюючи сам на себе, але неохота скитатися світами. Лишень останні 3 роки маю офіційну роботу – водій пожежного автомобіля у центрі безпеки громадян Любешівської селищної ради. А до того чимало на заробітки поїздив і не з чуток знаю, що це за хліб, – ділиться життєвим досвідом пан Ярослав. Він свідомий того, що в сільському господарстві потрібно бути терплячим, адже рік — не вік, а працювати треба завжди: одного сезону ціна на картоплю може бути невисокою, а далі не посадиш – і лікті кусатимеш. Тож на цінові маніпуляції дольський господарник доки не піддається. Поступово й насадження картоплі збільшує, і малину розсаджує.
Ідеєю остаточно полегшити процес збору й упорядкування урожаю бульби Ярослав загорівся через відеоролик в ютубі, адже, по суті, сортувальниця – техніка не унікальна, хіба що досі не популярна серед поліщуків-власників одноосібних господарств. Часу не гаяв і замовив агрегат з Польщі, де подібними механізмами активно користуються не один десяток років. Покупка повністю себе виправдала. Чоловік зізнається, його помічниця – з найпростіших, однак її потужностей йому цілком достатньо. Якщо раніше його дружина з доньками перебирали 3-тонного причепа картоплі близько 2 днів, то тепер за день вправляються із двома такими, ще й з меншим навантаженням. Так, за спостереженнями, причеп бульбоплодів сортують фактично за годину.
Принцип роботи механізму не складний: в рухомий барабан-сітку завантажується картопля. Сітка у свою чергу поділена на скриньки. Спочатку випадає найменша картопля, затим – насінна, а наостанок – велика. «Наче через сито проходить», – зауважує господар. Розмір «сорту» бульб дозволено змінювати за допомогою сита, яке можна переробити самостійно або докупити у виробника. Лишень варто врахувати, що сортувальня прокалібрує картоплю за величиною, але не за якістю. Відтак Ількевичі стараються працювати гуртом – здебільшого утрьох: голова сім’ї засипає урожай в барабан, а його господині слідкують за якістю перебраної картоплі, засипають її в мішки чи засіку. У будь-якому разі справляються значно швидше, аніж сортувати вручну. Картопля при цьому не пошкоджується.
Наш герой розповів також, що спочатку його механізм був розрахований на ручне управління, однак, поміркувавши, замінив у ньому важільний привід на електродвигун з редуктором. Тепер під’єднав механізм до мережі – і гайда до роботи! Як то кажуть, відмінний результат без зайвих клопотів. Шкода тільки, що обіцяна нині ціна у 3 гривні за кілограм картоплі аж ніяк не покриває затрат. Все ж чоловік сподівається, що колись праця селянина таки буде в ціні, і не втомлюється працювати на рідній землі.
Іванна ВЕЛИЧКО,
село Дольськ.
