Вадим Русило (на фото) із Рудки, що на Любешівщині, захопився виготовленням коробів із березової кори. Коріння цього народного мистецтва сягає ще княжих часів. Таких майстрів тоді називали бурячниками, а сам виріб – туєсом чи туєском, зрідка – буряком. З перших вуст – про те, чим захопило підлітка унікальне екомистецтво.
Вадиму щойно 17 років. Юнак якраз закінчує школу і готується до вступу: вирішив обрати справу до душі, тому налаштований опановувати професію столяра. Все ж хоче й надалі працювати з природними матеріалами. Та й досвід є, адже вже не перший рік пробує себе в ролі народного умільця. Спочатку плів корзини з лози і рогозу, аж врешті вирішив зробити хобі прибутковим. Так взявся за берест – березову кору. Каже, така творчість підкорила.
– Цей матеріал добре піддається обробці й фантазії. Робота клопітка, але переваги такого виробу очевидні. Та й природні властивості берези не можуть не вражати: має легкий приємний запах, антисептичні властивості, не викликає алергії. Крім того, за даними вчених, регулює кров’яний тиск і знімає головний біль. Майструєш всмак та й кінцевий результат милує око. Як не дивно, майстрів з берести нині дуже мало. Це екзотика, яка припала мені до душі, — каже Вадим.
Найголовніше, розповідає майстер, – правильно заготовити матеріал. Найкраще це робити у травні-червні, коли кора легко відділяється. При тому потрібно бути обережним, аби не подерти лико. Також підготовка стане перевагою, якщо відразу зорієнтуватися на розмір майбутнього виробу. Тож Вадим вирізає пласти завширшки не менше 40 см. Просушує на горищі кілька тижнів, а тоді очищає. У результаті всіх операцій отримує гладеньку кору приємного жовтого кольору. Затим можна і сам виріб складати.
– Робота потребує концентрації, тож на одну коробочку витрачаю 2-3 дні. Спочатку складаю основу, тоді роблю кришки та дно. Скріплюю все без клею, «замками». Для цього пробиваю в складових частинах невеличкі отвори і з’єдную їх частинками кори. Якщо хто переймається, що випаде дно – дарма. Кора змочується у кип’яченій воді, внаслідок чого береза стягується і наче приклеюється, – описує процес роботи юний відновлювач традицій. – У давнину такі вироби були своєрідним холодильником, адже складаються з двох шарів бересту, між якими виникає вільний простір. Завдяки цьому тримається прохолода.
Хлопець зізнається, що до роботи з берестом його підштовхнув дядько з Білорусі, подарувавши спеціальну книжку, але усі тонкощі роботи він опанував виключно самостійно. Щоправда про перші вироби тепер згадує зі сміхом, адже став значно вправнішим. Водночас, переконує, справжня майстерність – попереду. У планах — робити більші туєски, компонувати матеріали і експериментувати з оздобленням виробів. Наразі Вадим робить «баночки» ємністю від 0,4 л до 1,5 л. Однак, стверджує, можна виготовляти й більші туєски, або ж навіть короби, корзинки, браслети, капелюхи. За бажанням їх можна лакувати чи фарбувати, розмальовувати. Однак, аби зберегти за своїми виробами статус екологічно чистих, Вадим тренується юнак випалювати візерунки. Що ж до використання туєсок, то в них зручно зберігати сушені гриби, ягоди, цукор, чай та інші сипучі продукти. Про оригінальність та довговічність годі й говорити.
Іванна ВЕЛИЧКО,
село Рудка.
