Нещодавно через серйозний прорив водопровідної мережі частині мешканців села Видерта довелося сидіти без води ледве не тиждень. Причиною поломки вже вкотре стали старі прогнилі труби. Адже сільський водогін експлуатують понад двадцять років, система зношена і потребує заміни.
Цього разу, щоб усунути проблему, бригаді ремонтників знадобилося більше трьох днів, адже ситуація виявилась не з легких. Тож, поки тривали роботи із ліквідації прориву системи, у кранах понад сотні домогосподарств було сухо.
Не в кращому стані також і більшість водопровідних мереж, які знаходяться в інших селах Камінь-Каширщини. Бо їх вік сягає теж близько трьох десятиліть. Однак на те, щоб масштабно вирішити проблему, у ТзОВ “Камінь-Каширський райсількомунгосп”, на балансі котрого знаходяться водогони, відсутня фінансова спроможність. Коштів вистачає тільки на усунення незначних пошкоджень. Тому, на жаль, про повну реконструкцію мереж мова наразі не ведеться. Це з сумом констатує начальник райсількомунгоспу Юрій Кереб. Можливим виходом із ситуації, вважає Юрій Йосипович, є передача водогонів на баланс територіальних громад, з якими в подальшому підприємство готове співпрацювати на договірних засадах. Тоді, на думку Юрія Кереба, це стимулюватиме ОТГ дбати про модернізацію систем, вкладати кошти.
– На обслуговуванні райсількомунгоспу знаходяться водопроводи в селах Видерта, Підцир’я, Лука, Залісся, Осівці загальною протяжністю більше 30 кілометрів. А це не лише труба, а ще й кілька артсвердловин та водонапірні башти. Загалом вони експлуатуються понад двадцять років. У деяких селах при прокладанні водогонів, мені так здається, зекономили на трубах. Наприклад, у Видерті лежить замість хорошої труби, напевно, неліквідна. Від дня прийняття тутешньої водопровідної мережі в експлуатацію постійно її змушені ремонтувати. На вулиці Молодіжній села Видерта майже немає домогосподарства, біля якого ми не копали б. Частково замінили невеликі ділянки пошкодженої новими трубами кращої якості. Проте тим особливого результату не доб’ємося. Єдиний варіант вирішення проблеми тут – повна заміна водогону. Аналогічно, думаю, в недалекому майбутньому тільки суцільна реконструкція знадобиться й системам водопостачання в решті сіл. Своїми силами наша організація такий ремонт не спроможна виконати через брак фінансування. До 2013 року проведення всіх ремонтних робіт нам компенсовували. Існувала спеціальна державна програма. Якусь частину коштів інколи надавали з районного бюджету. Тепер же упродовж більше шести років ми жодної копійки не отримуємо. Усуваємо аварії на водогонах за рахунок грошей, що отримуємо за сплату громадянами комунальних послуг. А вони у нас дешевші порівняно з діючими тарифами на послуги водопостачання міського виробничого управління комунального господарства. Вартість одного кубометра води для мешканців сіл становить 9,46 гривень. Та й база абонентів значно менша, тому й суми надходжень маємо порівняно з міським комунгоспом скромніші. Проблема сільських водогонів у тому, що крім райсількомунгоспу останні більше нікому не потрібні, насамперед владі, – зауважує Юрій Кереб.
Олександр ПРИЙМАК.
