Приємно спостерігати, як населені пункти громад району розвиваються, люди гуртуються задля благих справ. Чисті парки й ліси, зі смаком розмальовані автобусні зупинки, затишні зони відпочинку – усе це завжди тішить око гостей і місцевих. Однак, як не прикро, завжди знайдуться ті, хто нанівець зведе старання дбайливих. Події останнього тижня – гіркий тому доказ.
Так, за кілька днів у різних селах громади “відзначилися” вандали. Найгучнішим виявився «подвиг» в Іваномислі – у ніч з 12 на 13 травня невідомі «герої» розтрощили нову автобусну зупинку. Модерна будівля з дерева і металопрофілю простояла тут не більше півтора року. Свого часу громаді її подарували лісівники. Тепер же подорожуючих не дуже привітно зустрічає погнуте накриття, вирвані бруски і вдрузки розтрощена вивіска. До своєї «місії» деградовані «козаки» підійшли відповідально: частину зламаного не полінувалися навіть закинути на дах. Видно, неспроста кажуть, що сила є – розуму не треба. «Це наскільки потрібно бути черствою та гнилою людиною, щоб таке зробити», «Навіть дикі тварини такого б не зробили», «Як прикро, що серед нормальних людей є такі свині та вандали, які нищать зроблене на благо людей», – обурюються користувачі фейсбуку.
Тим часом мають чим «похвалитися» і в Полицях. На місцевих ставках довгий час стояв човен, придбаний за кошти декількох членів кооперативу, які відновлювали і зарибнювали ці водойми. Це була улюблена локація для фотосесій молодят та всіх охочих, але, схоже, влаштовувала така вільність не всіх. Днями човен також поламали. Як і паркани господарів по селах, про що розповідають наші читачі.
Між тим, нагадаємо, за хуліганство й порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, умисне знищення або пошкодження майна передбачена кримінальна відповідальність. А ті ж дії, вчинені групою осіб, тягнуть за собою навіть обмеження або позбавлення волі. Однак чи налякає циніків закон, якщо сумління дозволяє бути твариною? Так і вікуємо: зробити доброго не здібні фізично, цінувати чужий труд – неспроможні морально. А потім дивуємося, що погано живемо.
Іванна ВЕЛИЧКО.
