Жінка на борту корабля — таки хороша прикмета! Навіть у давнину вони записувались в матроси, виконували обов’язки штурманів, допомагали лікарям. Однак у сучасному судноплавстві присутність жінок на кораблях набула дещо іншого змісту. Зокрема, в круїзній індустрії. Такий вид туризму об’єднує різні види сервісу та організації дозвілля, серед яких — готельне обслуговування, ресторанний бізнес, екскурсійна діяльність. Тож для роботи у згаданій сфері все більш потрібні саме жіночі руки.
Здобути досвід в іноземній компанії та відчути смак від неймовірних пригод, а заодно і підзаробити, заманулося камінь-каширці Неонілі Чурак (на фото). Відтак, аби втілити план у реальність, обрала для працевлаштування відому американську круїзну компанію «Royal Caribbean Cruises Ltd.», що позиціонується одним із світових лідерів галузі. За чотири роки «морської» кар’єри дівчина встигла попрацювати в сфері обслуговування номерів, офіціанткою. Згуртувалася з колегами «по цеху» найрізноманітніших національностей. Однак коронавірус уніс корективи і в життя судноплавства. Відтак, маючи вимушену тимчасову відпустку, Неоніла радо погодилася стати гостею “Полісся”.
— Неоніло, кажуть людину роблять щасливою три речі: любов, цікава робота і можливість подорожувати. Дивлячись на твій піднесений настрій, маю запитати, чи все у тебе склалося саме так за час роботи на судні?
— Безумовно, усі ці три поняття, перебуваючи в круїзах, можна успішно поєднати (усміхається – авт.). Споглядаючи на туристів, котрі подорожують на лайнері, можу сказати, що саме з них, певною мірою, варто брати приклад: поведінка невимушена, розслаблена, зрештою, вони щасливі. Свою мандрівку у такий спосіб переважно обирають американці, трохи менше мореманів серед європейців. Є такі, хто мандрує 4 місяці поспіль, курсуючи одним і тим самим маршрутом, навіть не змінюючи судно. Зрозуміло, що на борту кожного лайнера зосереджене таке собі міні-місто на воді: декілька ресторанів, скалодром, басейни, казино, магазини, кафе, бари та багато іншого. Так би мовити є все для повноцінного яскравого життя. Відтак доводилось обслуговувати в кафе жителя США, якому на той момент виповнилося 104 роки. Словом, там присутні люди, котрі «вміють» жити, вони ж і заряджають позитивом увесь персонал.
Та бути в морі, не уникнувши прикрощів, мені не вдалося. Перший контракт, що тривав сім місяців, загалом вдалося відпрацювати. Однак наступна моя спроба вжитися на кораблі не увінчалася успіхом. Буквально на початку роботи я зламала ногу. Відтак, попрощавшись з екіпажем, із Венеції попрямувала назад в Україну. Приємним фактом залишається те, що, виконуючи умови договору, компанія компенсувала усі витрати, пов’язані з лікуванням. І невдовзі мене покликали в черговий рейс.
— Чи думала коли-небудь випускниця академії митної служби, що “пришвартується” десь посеред безкрайньої води, поміж кількатисячної публіки та так далеко від дому?
— Як кажуть моряки, бурі боятися — в море не ходити. До того ж сидіти в офісі — це заняття не для мене. Після зазінчення вузу я три роки пропрацювала прес-секретаркою Харківської обласної митниці. У пошуках нової більш захопливої роботи випадково натрапила на пропозиції компанії трансатлантичних морських пасажирських перевезень. Тож подорож круїзним лайнером на Кариби, неймовірні пригоди почали усе дужче вабити мене. Адже побачити Кайманові острови, Гаїті, знамениту Кубу, оминути Ямайку, поніжитися на пляжах Барбадоса та пройти водами Сент-Мартена, і, заодно отримати пристойну зарплатню, стало моїм завданням номер один.
Тож, ознайомившись з умовами, що їх пропонували на сайті компанії, я не змарнувала шансу скористатися нагодою.
Щоправда, чимало клопотів додало виготовлення необхідних документів: кілька віз (для працівників суден) та медогляд в Одесі — і все лише за два тижні. Крім того, сертифікат спеціальної підготовки, що її можна здобути лише у портових містах, паспорт моряка. Без останнього документу у деяких країнах можуть не випустити на суходіл, а ще завдяки такому паспорту маєш переваги серед послуг в авіаперевезеннях.
— Чи важко було зважитись вперше на такий довжелезний круїзний похід, опинитися в атмосфері англомовного середовища та роботи, що її ти ніколи раніше не виконувала? Крім того, не було страху перед імовірними ураганами та штормом?
— Відправний курс лайнера стартував у моїй морській кар’єрі із Малаги (Іспанія) і простягся через Атлантичний океан аж до Маямі. У курс справи молодший персонал, як правило, входить безпосередньо, ступивши на судно, там же практикуємо і мову. Усе відбувається так швидко, що немає навіть часу на помилки. Упродовж подорожі, звичайно, ми не лише спілкуємося з пасажирами, обслуговуємо їх, а й відпочиваємо спільно з командою. Для нас на борту працює спеціальний crew bar, де влаштовуються тематичні вечірки, караоке, ігри. Керівництво не забуває про те, що ми живі люди, і нам теж потрібно розважатися. Можна також скористатися послугами спортзалу. Проте це нечасте задоволення, адже вихідних, на жаль, помітно бракує. А от про насування ураганів капітана інформують навігаційні прилади і у випадку попередження про складні погодні умови ми заночовуємо в портах, тому це не створює загрози життю судна.
— Завжди, коли кілька разів здаля із берега мені вдавалося спостерігати за подібними круїзними лайнерами, захоплювала їх велич, неймовірна краса. Зрештою не менш вражали їх величезні розміри. Розкажи, на яких суднах тобі вдалося попрацювати та які маршрути запам’яталися найбільше?
— Лайнери, на яких працювала, не належали до класу великих круїзних кораблів. Їхня водотоннажність становила понад 900 тисяч тонн, а довжина — майже 300 метрів. Таке судно здатне розмістити на борту до 2600 пасажирів у 1075 каютах. Таку кількість подорожувальників обслуговує аж 860 осіб. Що більший лайнер, то й вища зарплата. Є й такі, що вміщають аж до семи тисяч осіб. Часом, коли корабель здійснює суднозахід у портове місто якоїсь іноземної країни, випадало зустрічати цих «білосніжних велетнів» і, погоджуся, що від їх масштабів та міці перехоплювало дух.
Зазвичай у рамках подорожей літо ми проводимо на Карибах, натомість взимку вирушаємо в тури до Європи. Найдовший похід», за моєї практики, корабель здійснював упродовж 16 днів із Маямі (США) до Копенгагена (Данія). Найбільш мальовничою країною, як на мене, на території євразійського континенту є Норвегія. Тим часом, мандруючи іншою півкулею, незабутні враження залишили міста Бостон, курортне Маямі, зачарувала колумбійська Картахена.
Спілкувалася
Леся МІНІБАЄВА.
