Юний боксер із Брониці Назар Ходаковський виборов срібло на Відкритому чемпіонаті Волині з французького боксу САВАТ.
Ця перемога – ще одне доповнення до його здобутків за три роки, протягом яких він займається боксом та кікбоксингом. А всіх нагород у 13-річного хлопця вже кілька десятків. Він виступав на обласних та всеукраїнських чемпіонатах, мав перемоги навіть на міжнародних змаганнях. У його заліковій книжці спортсмена записів уже не на одній сторінці. На нього покладають чималі надії не лише рідні, а й тренер Созон Смаль та Волинський осередок Федерації кікбоксингу України «Вако», членом якого він є.
До речі, займається Назар Ходаковський у любешівському спортивному клубі «Удар» із 2017 року. З того часу регулярно двічі чи тричі на тиждень їздить на тренування.
— Як на мене, великої різниці у тому, що Назар виступає за Любешів, хоч сам з Камінь-Каширщини, немає. Все одно як переможець тримає прапор всієї України. Звичайно, якби у Камені-Каширському була боксерська секція, ми записалися б туди. Але її немає. А син просто марить цим видом спорту. Він почав займатися сам. У мене вдома висіла боксерська груша, от і випробовував свої сили. А коли ми помітили, що хлопцеві це до душі, за підказкою знайомих знайшли, де цього вчать спеціалісти, і записали його у спортивну школу, — розповідає тато Назара Іван.
Він тішиться тим, що у сина виходить. Більше того, докладає максимум зусиль, аби хлопець міг досягти успіху. Задля цього створив усі умови для тренування вдома – збудував цілий спортзал.
— Приміщення розміром 9х12 звели на земельній ділянці поряд з домом. Воно ще не завершене повністю, але Назар в ньому вже два роки займається. Тут є тренажери, гирі, гантелі, м’ячі, шведська стінка і груші. Щоб взимку нехолодно було тренуватися, змурували камін. На будівлю виготовлений технічний паспорт і спочатку був намір зробити тут філію любешівського спортивного клубу, щоб наші місцеві діти могли займатися. Але як виявилося, справа ця не з дешевих, бо ж потрібно змінювати і цільове призначення землі, а отже і детальний план села. Якби реально це потрібно було ще комусь, то можна було б справу довести до кінця, а так поки що просто возимо Назара на заняття до Любешова. Це теж витратно. Доводиться за свій кошт і на змагання їздити, а там ще і проживання, харчування додається. Проте через це зупинятися не збираємося, – каже Іван Ходаковський.
Тато із захопленням розповідає про перемоги сина в Києві, Броварах, Хмельницькому, Черкасах та на Волині. Демонструє його численні грамоти, дипломи, кубки та медалі. Сподівається, що син виросте і продовжить цю справу на професійному рівні. Мовляв, тренер каже, що у хлопця є для цього всі задатки. У характеристиці Созон Смаль дійсно зауважував, що Назар «при вступі до секції під час фізичного випробування на силу, спритність, координацію та витривалість показав найкращі показники, які до цього були встановлені не лише серед своїх ровесників, а й старших дітей, котрі тренувалися в секції більше двох років. А за час тренування проявив себе як дисциплінований, надзвичайно працелюбний юнак, який здатний годинами відпрацьовувати у спортзалі задані тренером завдання».
Очевидно, ось це працелюбство, бажання і, звичайно, задатки дозволили юнакові в короткі терміни стати одним з найуспішніших боксерів та кікбоксерів свого віку не лише області, а й України.
Своїм прикладом Назар запалює і своїх друзів, які частенько навідуються до нього в спортзал та долучаються до тренувань.
— У мене головна вимога – техніка безпеки. І нехай собі займаються. А корисний кожен вид спорту. Завдяки спорту кожен з нас вдосконалюється. Я колись грав у волейбол. У боксі та кікбоксингу по-іншому загартовується характер, стійкість, вміння володіти собою у будь-якій ситуації, — каже тато.
Він підтримує свого сина, заохочує його, але разом з тим зауважує, що дитині важливою була б і підтримка, наприклад, з боку влади. Адже Назар бачить, що його любешівських спортивних товаришів селищна рада преміює, присвоює за здобутки стипендії. Йому ж, як жителеві іншої громади, цього не можуть забезпечити. Є сподівання, що не проявить байдужість Камінь-Каширська міська рада і таки зверне увагу на юного чемпіона.
Між іншим зауважимо, що секцій, де б діти могли займатися таким видом спорту, у Камінь-Каширській громаді немає. Як пояснили у ДЮСШ та у Камінь-Каширському центрі «Спорт для всіх», і відкрити їх немає можливості, бо у нас немає фахівця, який би навчав дітей цих видів єдиноборств.
— У нас є Валентин Мельник, отже є дзюдо, є Валентин Андрусь — є важка атлетика, є Сергій Панасюк – є «Спорт для всіх». Є Оксана Пасічко (олімпійський збірник з регбі) – якщо матиме бажання, буде “стукати”, її можуть підтримати і вона могтиме тренувати дітей. Відповідно, якщо буде спеціаліст з боксу і захоче цим займатися, можна буде і про це говорити, — зазначив Сергій Панасюк, директор Камінь-Каширського центру «Спорт для всіх».
Тетяна ПРИХОДЬКО.
