Школа і сім’я мають стати першими помічниками у формуванні сексуальної культури дитини, розумінні нею змісту і потреби інтимного життя
З кожним роком з’являється все більше повідомлень про кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб. Домашнє насилля і зґвалтування неповнолітніх – про це жертви досі соромляться говорити, але мовчати про таке не можна, бо зловмисники повинні бути ізольованими від суспільства. І хоча здається, що це проблема великих міст, в глибинці такі випадки непоодинокі. Зокрема, як повідомили у Камінь-Каширському відділі Маневицької місцевої прокуратури, 13 років ув’язнення за зґвалтування доньки має відбути уродженець одного із сіл Камінь-Каширщини. Відповідне рішення суд виніс вкінці січня.
41-річний чоловік неодноразово вступав у статеві зносини з 13-річною донькою. Усього слідство зафіксувало чотири випадки зґвалтування. Незважаючи на невизнання винуватості підсудним, його провину підтвердили цілим рядом доказів. Окрім цього, зважаючи на висновки експертиз, суд вирішив, що показання дівчини під час досудового розслідування були правдивими, хоча пізніше вона змінила їх і підтримала батька. Згідно з показаннями, зафіксованими у вироці суду, потерпіла не розповідала раніше про дії чоловіка, бо «було соромно. Батько їй говорив, що йому нічого не буде, а для неї це “позор”». Більше того, він «купував» мовчання подарунками. Але коли вона зрозуміла, що обіцянки не виконуються, розповіла все матері. Горе-батько у свою чергу заявив, що своїми діями хотів підготувати дочку до дорослого життя і знімав у такий спосіб нервову напругу.
Важко зрозуміти вчинки обох сторін («особливе» ставлення батька до доньки, її мовчання і зізнання через образу за непридбані подарунки і намагання «прикрити» батька), водночас вони наштовхують на певні думки. Очевидно, дається взнаки насилля гендерних стереотипів у суспільстві та відсутність сексуальної освіти серед підлітків. У результаті, останні отримують викривлену інформацію щодо своїх прав і неспроможні об’єктивно оцінювати події, що стосуються їхнього інтимного життя та життя інших осіб, і захистити власні права. Крім того, в Україні, тим більше на периферії, не прийнято виносити на загал теми про дитяче й домашнє насильство, згоду на близькість, недоторканість та приватність тіла, які, до прикладу, звучать у розвинених країнах і пропонуються до вивчення Міжнародними технічними рекомендаціями з сексуальної освіти. Не говорять про це і в сім’ях. Чоловіки ж, традиційно, відчувають себе вищими над жінками і часто лишаються непокараними за грубі вчинки. «Ламати» систему тотального замовчування давно закликають правозахисні організації та жіночі рухи, і доки цей «потяг» не зрушить з місця, проблема домашнього насилля у всіх його виявах не зникне. Ця ситуація – наочне і, на жаль, непоодиноке цьому підтвердження. Інше питання – свобода совісті особистості. І ті, і інші поняття честі й гідності потрібно виховувати в особистості змалку.
Іванна ВЕЛИЧКО.
