Незалежна громадсько-політична газета

Молодий різьбяр виготовляє іконостаси і малює картини

135456109_5133127553394305_915560519929873360_n

Чим ближче ми знайомимося з Камінь-Каширським районом, тим більше переконуємося, наскільки обдаровані у нас люди, неймовірна молодь і чарівна дітвора. І хоча в переважній більшості вони зовсім не вважають себе унікальними чи талановитими, за ними – майбутнє та успіх регіону. І сьогодні ми хочемо розповісти нашим читачам про одного з молодих майстрів – 25-річного художника-різьбяра Сергія Мельника (на фото), який неодмінно прославить північний край Камінь-Каширської громади, мальовниче село з інтригуючою назвою Невір.

135275057_434440717685580_3647150501287745561_n

135310835_1830952963732600_4262956316080419240_n

Потяг до творчості у Сергія з’явився в шкільні роки, однак перші проби олівця були ще несерйозними. Принаймі він стверджує, що ретельніше зацікавився живописом уже під час навчання в Луцькому вищому професійному училищі будівництва та архітектури. Тут і отримав основні знання та навики. Щоправда після одинадцятого класу інакше планував своє майбутнє: мав твердий намір стати студентом факультету культури і мистецтв Волинського державного університету імені Лесі Українки. Однак крім задатків для успішного вступу до ВНЗ потрібні були базові знання художньої школи. Цього юнак з глибинки Полісся, на жаль, не мав. Нині видається, що така «поразка» була швидше знаком долі, аніж втратою, бо ж не ставши майстром ліплення, Сергій відкрив для себе нову пристрасть – різьбу по дереву. Тепер заробляє цим на життя, а на дозвіллі малює вражаючої краси картини. І хоча молодик всіляко намагався переконати нас, що в його роботах таланту лише на один відсоток, усе інше – бажання, хочемо посперечатися. Хай там що, але майстерним художником може стати не кожен…
135278767_740115790272512_1653173743593944323_n

130288142_842007849970296_7196737666320812381_n

135312552_2844212485856523_8585979264073942169_n

135492081_397666261515835_2510193722716585853_n

З трьох напрямів, запропонованих до вивчення в училищі, художня різьба по дереву видалася хлопцеві, який зростав серед багатих лісів, найближчою. А по закінченню навчання він вирішив продовжити студентське життя і «поринув» у живопис. Так чи інакше до полотна його тягнуло. До прикладу, в гуртожитку завжди з цікавістю розглядав роботи сусідів і не думав, що в самого може вийти щось гарне. Коли ж на курсі розпочали вивчати кольористику, Сергій загорівся бажанням, лишився на вихідні і намалював першу картину гуашшю. Відтоді почав купувати фарби, вникати в деталі живопису і все більше творити. З дня художнього «дебюту» минуло кілька років, але Сергій, як і вперше, черпає натхнення від процесу творчості і з нетерпінням чекає моменту, коли додасть до свого зображення останній штрих і оцінить нове полотно. Він тяжіє до замальовок природи і віддає перевагу олійним фарбам через їхню витривалість. Самі ж картини дарує. Здебільшого це копії відомих полотен, або пейзажі та портрети з фото, однак фантазія уже підказує йому ідеї для створення нового. Свого. Неповторного. А поки що ось уже 2 роки хлопець спільно з однодумцями виготовляє іконостаси, кіоти, жертовники та все необхідне для оздоблення церков. Зібрав для цього прекрасний інструмент: різноманітні деревообробні станки, більше 50 стамесок. Все ж великий вибір споряджень забезпечує ширші можливості для творчості і розвитку, бо кожен інструмент – це окремий візерунок.
— Усе розпочалося з практики, опісля якої обмінялися з хлопцями номерами телефонів. Потім їздив у Польщу, працював у пекарні. Однак і там на дозвіллі малював, тільки олівцем. Перед від’їздом додому усім добрим знайомим полишав малюнки на пам’ять. А через рік пролунав дзвінок – мені запропонували роботу. Тоді знову зібралися в майстерні у Луцьку. Траплялося, працювали навіть ночами. А поки замовлень немає, кожен вдома займається своїми справами, – розповідає молодий майстер. Він, наприклад, малює, інколи виїжджає на заробітки за кордон. А під час творчої роботи слухає аудіокниги. Таке поєднання для невірського художника – ідеальне. Каже, інформація добре сприймається і час летить приємно й з користю. Достоєвський, Орвелл, Харпер Лі, Ремарк, Агата Крісті, Бредбері, Гемінгуей, Зузак, Уальд, По, Акунін – для мистецтва Сергій обирає компанію світових класиків. До цього його мотивувала почута колись фраза «читай найкращі книги, бо потім на них не буде часу».

135269763_2905580959673856_8314499912845858768_n

131256719_841995433304871_5398416520376485016_n

136050617_196861498608268_7664818570798448770_n

Поміж розмовами про життя і мистецтво хлопець зізнається: якщо зараз години роботи пролітають наче одна мить, то перший місяць було надзвичайно важко працювати – не вистачало сили в руках цілими днями різати. І хоча на той час Сергій був наймолодшим в команді – відразу заслужив повагу колег. Все-таки у цьому товаристві відповідальність і командний дух чимало важать, бо робота ділиться між майстрами. Кожен різьбить свій набір елементів, з яких потім дружно «складають» мотив, хтось шліфує, інший лакує чи покриває позолотою. Власне склад команди залежить від складності замовлення і на один проєкт можна витратити до пів року. Так, за час роботи уже зробили 3 церкви повністю, ще в низці – частини храмових декорацій. Зокрема, нещодавно працювали в Білорусі – виготовили іконостас для толочинського Свято-Покровського жіночого монастиря. Майстер спостеріг, що на південь – в напрямку Тернополя – церкви розкішніші, ближче до півночі – лаконічніше оформлення. У кожного храму, як і в людей, свій «настрій» і шарм. Але найголовніше – це любов, яка наче вібрує з найменшого вигину різьблення. До світу, мистецтва і краси…

Іванна ВЕЛИЧКО, село Невір.

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *