26 квітня минуло 30 років з дня наймасштабнішої техногенної катастрофи у світі — аварії на Чорнобильській атомній електростанції. В ці дні українці та світова спільнота вшановують пам’ять героїв-ліквідаторів, які в перші дні після аварії ціною власних життів стали на боротьбу з невидимою смертю, що її над землею посіяв “мирний атом”. Сотні тисяч укрїнців та вихідців з різних куточків тоді ще існуючого Радянського Союзу приборкували дихаючий смертю зруйнований реактор, гасили радіоактивний вогонь, голими руками збирали просякнуті тисячами рентген уламки графітових стержнів та бетону, будували над місцем аварії захисний саркофаг.
З нагоди скорботної річниці аварії на ЧАЕС у районному будинку культури проведено реквієм «Полин нашої пам’яті: Чорнобиль в долі України». На поминальному заході були пристуні і ті наші земляки, яким у далекому 1986-му та послідуючих роках випала нелегка доля побувати в радіоактивному пеклі Чорнобиля. Загалом у ліквідації наслідків катастрофи у зоні відчуження та безпосередньо поруч з реактором взяли участь 117 жителів району, проте багатьох з них сьогодні, на превеликий жаль, вже немає на цьому світі. Рани та хвороби, завдані радіацією під час ліквідації наслідків аварії, не дозволили цим мужнім людям дожити до наших днів. За інформацією управління соціального захисту населення РДА, сьогодні із цього списку серед живих залишилося 82 ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС.
Вшанувати ветеранів-ліквідаторів прийшли голова районної державної адміністрації Валерій Дунайчук, голова районної ради Віктор Сус, міський голова Василь Бондар.
— 26 квітня 1986 року в різні мови світу назавжди увійшло українське слово Чорнобиль, — сказав у своїй промові голова РДА Валерій Дунайчук. — Географічна назва маленького поліського містечка набула нового глобального значення, стала символом болю та героїзму. Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції віддаляється від нас у часі. Проте щороку ми все глибше усвідомлюємо її масштаби та наслідки. Адже вони могли бути значно більшими, якби не мужність і самопожертва героїв-ліквідаторів, які, ризикуючи власним життям, йшли в атомне пекло. Сьогодні ми віддаємо шану тим, хто прийняв перший удар ядерної стихії мирного атома…
По завершенні хвилини мовчання за жертвами Чорнобиля Валерій Дунайчук та голова районної ради Віктор Сус вклонилися ліквідаторам та присутнім у залі рідним тих, хто не зміг прийти, а також передали їм подяки від обласної державної адміністрації, обласної ради, та священні обереги – ікони. Також у ході заходу за активну громадянську позицію та вагомий внесок у встановлення пам’ятного знака Героям-ліквідатороам були вручені подяки тим приватним підприємцям та благодійникам, без яких його зведення було б неможливим — директору “ДОФ АРБО” Анатолію Буську, директору ДП СЛАП “Камінь-Каширськагроліс” Сергію Вовку, директору ДП “Камінь-Каширське лісове господарство” В’ячеславу Кузьмичу, настоятелю Свято-Миколаївського храму Володимиру Мицьку, настоятелю Свято-Петропавлівського храму села Підцир’я отцю Сергію Михалюку, В’ячеславу Гноянцю, Степану Краму, Петру Луцику, Сергію Панасюку, Анатолію Свербі, Тетяні Омелянчук.
Після заходу відбулося покладання квітів до Меморіалу Героїв Чорнобля та панахида, яку очолив настоятель Свято-Петропавлівського храму села Підцир’я отець Сергій Михалюк.
Сергій Шиліпук.
Фото автора.
Зовсім недалеко за метр чи два від цього пам”ятного знаку (чорнобильського знаку), стоїть ще незвичайніший бовван періоду радянської єпохи. На одній з площин цього знаку написано:”100 дубів закладено на честь сторіччя з дня народження В.І.Леніна”, а далі нижче по тексту:”посажено учасниками пленуму Камінь-Каширського РК-КПУкр 19 Х 1968р”. Отже чорнобильський знак, його місцеположення вибраний навіть дуже вдалим, якщо орієнтуватися на минулі невдачі українського народу. Але питання стоїть в іншому чому міська рада у свій час намагається виконувати так званий Закон “Про декомунізацію” шляхом перейменування вулиць і провулків але зовсім поряд, перед носом у час велелюднього святкування дня міста, зараз 8-9 травня інших святкових дат та навіть на шляху по дорозі нашого мера до любих його торгових точок не тільки не бажають але навіть і не помічають кричуще невиконання вищевказаного Закону. Про те на Нашу думку цей чорнобильський знак та цей бовван цілком вдале поєднання і нехай би так і стояли до віку як нагадування українському народові про їхнє падіння. Але справа і в іншому чому міські депутати не бажають виконувати Закон та чому Вони як і вчора комуністи користуються владою яка межує з популізмом.