Незалежна громадсько-політична газета

У саду Варчуків завжди вишукано

Від ранньої весни і до пізньої осені тут усе квітне, взимку ж затишку додають хвойні композиції. І тому пройти повз та не звернути увагу на цю цілорічну красу просто неможливо. Чепурний садовий ландшафт, створений господарями, вже не один рік та навіть десятиліття вирізняє це обійстя у Камені-Каширському з-поміж тисяч інших.

павлівна

 

Навіть тепер після осінніх дощів та перших приморозків у дворі — привабливо та естетично. Бо, хоч багато квітів уже відцвіло, прикрашають його різноманіттям розмірів, форм і кольорів хвойні рослини.

00

117210683_631288324442544_841235796155542087_n

“Люди в багатство і в добро, а моя дружина – в любов і красу”, – з такими словами Василь Хомич садив разом із Валентиною Павлівною у своєму садові перший кущик – калину

 

 

Любов до квітів — від мами
Ефектність свого садового ландшафту господиня Валентина Павлівна Варчук скромно применшує. Каже, що нічого особливого тут немає і тепер заквітчаних дворів у райцентрі, та й у селах, вже є порівняно багато. Хоча водночас зауважує, що затишок коло дому – то копітка та нелегка праця. Тож у будь-якому випадку до цього має лежати душа.
— Любов до квітів нам привила мати. Нас було 5 дітей в сім’ї і всі ми її перейняли. У мами завжди були гарні квіти і на підвіконнях, і в саду. І тепер коло батьківського дому в селі Брониця теж цвіте. Люди навіть дивуються: «Що то там за така господиня живе?». Завжди гарно біля дому було і в моєї бабусі (родом вона із села Майдан, яке спалили). У неї пишно цвіли півонії та георгіни, було чисто та охайно. А ще на той час ніхто в селі не мав полуниці, а у бабусі звідкись вона була, — розповідає Валентина Павлівна.
Все життя вона займалася цим з неабиякою любов’ю. І надійним помічником у неї завжди був чоловік Василь Хомич. Розом вони по-дизайнерськи підходили до облаштування клумб, разом і насолоджувалися їх красою.
— Колись батько, як приїжджав у гості, все казав: «Ай-яй-яй! Скільки ж то буряків тут би було, а скільки картоплі! Все позасаджувала одними квітками». І я казала: «Тату, я цим живу!». І так живу дотепер, — зауважує пані Валентина.

117319214_631287411109302_8025683745266208838_n

Вирощує не лише для себе
Дійсно, грядок попід хатою у Варчуків не було. Щоправда колись ще полуниця росла. Але городик невеликий мали і навіть теплицю, де вирощували перець помідори, а також квіти.
— Колись ми садили багато хризантем. Але то були сорти, які треба було на зиму викопувати. Закопували їх в ямку, як картоплю (тільки клейонкою накривали), а навесні розсаджували в теплиці. Пікірували, обламували та переселяли на клумби. Багато роздавала рідним та знайомим, — пригадує господиня.

45060162_220303902207657_3381866792287731712_o
Валентина Варчук завжди вирощувала квіти не лише для себе. Залюбки ділиться і ними, і досвідом по догляду. А тому багато хто навіть дивується, чому вона це робить задаремне. Мовляв, підприємливі люди на цьому прибутковий бізнес організовують.
— А я люблю всім дарувати, — так просто відповідає на такі зауваження Валентина Павлівна.
Вона завжди ходила з букетами в школу, де пропрацювала 35 років, на різні гостини із квітами зі свого саду.
— Попросить сусідка чи знайома виростити для її саду кущик-другий, а мені то і в радість, коли потім він у неї приживеться, — каже пані Валентина.
Садівниця за багато років добре вивчила примхи та забаганки квітів, які вирощує, а тому знає що, кому і в яких випадках підказати та порадити.

333

Кожна рослинка в саду має свою історію
Дизайн своїх клумб Варчуки придумували надихаючись побаченим.
— Якось я була в Польщі. Біля одного обійстя мені дуже сподобалася клумба. А на той час ще не можна було, як тепер побачив—сфотографував—відтворив, бо таких гаджетів ще не мали. Але саме таку задумала зробити і в себе. І в мене вийшло. Висадила рядок кремлівських хризантем, а тоді ромбами жовті, всередині рожеві, — пригадує Валентина Павлівна.
Василь Хомич зробив ставочок, млиночок, бесідку. Разом облаштували рокарії. На них висаджували різноманіття квітів, щоб ці елементи ландшафтного дизайну постійно були квітучими та привабливими. А оселяли у себе на обійсті і квіти, і хвойні з усіх усюд.

117385085_631288171109226_1802298168534071469_n
— Як десь якась рослинка приверне мою увагу, так її мушу і собі посадити. Тож де я буваю, звідти щось і привожу. Наприклад, з Межигір’я багато різних росточків взяла. І в мене син, коли приїжджає, то одразу біжить оглядає квітники і помічає: «Мама, де ти вже це взяла?» — тішиться з уважності сина Валентина Павлівна.
Тож у неї кожна рослинка в саду має свою історію та пов’язана з тими чи іншими подіями, а тому всі вони завжди дорогі душі.
— Мені син не раз каже: «Мама, коли я втомлююся, то їду до дому. І у твоєму садові відпочиваю», — із задоволенням передає слова пані Валентина та й сама зауважує, що черпає наснагу у ньому.

117318899_631287614442615_117914935303369207_n

Родзинка саду — розарій

Валентина Павлівна може годинами захоплююче розповідати про свій сад та перелічувати, що у ньому є. А у композиційній структурі тут ідеально вписуються найрізноманітніші квіти.

444
— Маю багато півоній, завжди сію чорнобривці. Колись садила георгіни, тепер – ні. Під майори відводила цілу «плантацію», зараз – набагато менше виділяю для них місця. Натомість всюди газон та композиційно висаджені хризантеми. Але тепер то вже не ті сорти. Пам’ятаю ми ще садили «Сєдой барон», «Ніжність», зараз — менш вибагливі і простіші в догляді сорти різної кольорової гами. Люблю бальзаміни, маю чимало канн (чорних та зелених). Сію гвоздики, айстри, — перераховує господиня.
Є тут хости, фізаліс, «льонок», а ще багато «калачиків». Хоча найбільше — троянд. Ще не так давно на обійсті Варчуків зацвітало їх близько 200 корчів. Та Валентина Павлівна, зрозуміло ж, пороздавала для родини та до церкви віддала. Але і тих 150 корчів, що залишися, зацвітаючи, дарують неймовірну візуальну насолоду.

117283202_631288111109232_4427178719337129702_n

І цю красу гармонійно доповнюють зелені насадження. Різні види хвойних висаджені та пострижені таким чином, що навіть коли сад перецвітає, його естетичний вигляд залишається не менш привабливим. А росте тут окрім квітів свидина, самшит, туї. Є також модрина, яка на відміну від усіх хвойних на зиму скидає своє «вбрання».

111

Плекали разом кожен кущик і деревце
Колись про все це Валентина Павлівна клопоталась разом із Василем Хомичем.
— Ми разом мріяли, планували, фантазували, творили, плекали. Кожен кущик, деревце. І сад наш — результат нашої спільної праці. Ось уже третій рік роблю це за двох. Психологічно – нелегко, фізично – важко, але залишити цю справу не можу, бо цим ми жили, — каже пані Валентина.
Щоранку вона встає і обходить, як і раніше, обійстя, приглядається, щоб не було пов’ялої квітки чи сухого листочка, чи не треба обробляти від шкідників та грибків, підживляти, пересаджувати, підстригати. Має для догляду за садом безліч спеціальних інструментів. Діти завжди раді мамі корисний подарунок зробити. І так з дня в день.

117303244_631287357775974_6269620330963498822_n
— А помилуватися, то як Богу помолитися. Відцвіли квіти — і на душі якось посмутніло. А донечка каже: «Мамо, та чого цим перейматися. Тож так має бути. Така природа». От і знову осінь. Все відцвітає, а я готую сад до зими: все вкриваю, замотую. Маю кілька вічнозелених кущів, які привезла з Криму. Раніше їх добряче «вдягала» на зиму. Перші роки вони дуже обмерзали. Але тепер вже звикли, — розповідає Валентина Павлівна про свої садівничі переживання.
А вони не покидають її навіть взимку, коли природа відпочиває. Бо навесні знову треба, щоб все оживало та зацвітало. Бо цим вона живе.
Тетяна ПРИХОДЬКО.

Передрук матеріалів без дозволу редакції заборонено.

 

117273028_631288067775903_5722197706638476399_n

117321491_631286241109419_5739415035933366110_n

 

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *