Кожен із нас у дитинстві мав нагоду хоча б раз зазирнути за кришечку будильника. Допитливість брала верх над маминим-татовим “не можна, поламаєш”. Бо ж аж надто кортіло побачити, що ж то там так цокає і як бігають невтомні чижики!? Варто було з необережності торкнутися одного із них, або ж, більше того, ткнути між них сірника чи яку-небудь друзку, як чудо-годинник або зупинявся, або ж, не дай, Боже, чижики випадали на підлогу, як стигле насіння із соняшника… Ось тоді було не уникнути батьківської “науки” кропивою по руках чи прудким прутом по сідницях.
Чого б це раптом, запитаєте, зринув на думку такий сюжет з далекого дитинства? Зовсім не випадково. Механізм годинника я б порівняв із механізмом, системою державного управління. Хоч остання конструкція і має набагато складнішу побудову, проте аналогія цілком доречна. Бо ж і тут так само за найменшого фальшу, за втручання в роботу ззовні чи недолугості виконавців механізм дає збій.
А щоб переконатися, що у великій державній машині давно пора провести капітальний ремонт, налагодити нормальну роботу її вузлів, далеко ходити не треба. Ось приклади.
Візьмімо соціальний захист, те, що, як мовиться, найближче до сорочки кожного. За цей сегмент життя в районі відповідає така структура, як управління соціального захисту населення райдержадміністрації. Та чи знають люди, що держава в особі чиновників сама ж своїми руками практично паралізувала роботу управління? Рахунки заблоковані. Сталося це через те, що управління соцзахисту згідно із судовими рішеннями зобов’язане компенсувати витрати за судовий збір тисячам громадян, які позивалися з приводу невиплати їм коштів на продукти харчування у зв’язку з проживанням у зоні радіоактивного забруднення. Управління, як відповідач, що програв справи, тепер має повернути кожному, хто звертався до суду, по 850 гривень судового збору. Якщо у загальному на сьогоднішній день за таким відшкодуванням звернулося близько 7 тисяч людей, то управління уже має знайти близько 6 мільйонів гривень, аби виконати вимогу закону. Але коштів немає. Через це заблоковані рахунки.
Повний ідіотизм, головотяпство! Даруйте за таке порівняння, бо здоровим глуздом осягнути цього бардака неможливо. Тепер непросто допроситися якогось папірця-документа в кабінетах управління, бо нізащо купити елементарного — паперу, фарби до принтера, заправити картридж тощо. Працівники або позичають найнеобхідніше, або ж приносять з дому папір, аби видати, скажімо, людині довідку.
Але і це ще пів біди. Згадане управління відповідальне за організацію оздоровлення окремих категорій жителів району. Серед них є і діти з інвалідністю, яким щорічно необхідно проходити курси реабілітації у спеціалізованих клініках. У конкретному випадку веду мову про медичний центр “Міжнародна реабілітаційна клініка Козявкіна”, що у Трускавці, де проходять реабілітацію діти з різноманітними неврологічними захворюваннями, включаючи дитячий церебральний параліч, наслідки травм і захворювань центральної нервової системи, затримку моторного розвитку у дітей, аутизм та інші розлади аутичного спектру, тощо. Ось і нещодавно, у серпні, управління взяло зобов’язання оплатити реабілітацію дитини з ДЦП. Сума чимала — 16 тисяч гривень. Не для кожної сім’ї доступна. Сьогодні перерахувати кошти за надані клінікою послуги хворій дитині неможливо — заблоковані рахунки. А як же ж бути іншим дітям, які чекають своєї черги на реабілітацію? Адже це чи не єдиний шанс якщо не на одужання, то хоча б на часткове відновлення. Цілком здоровій людині непросто збагнути ту безмежну радість батьків, коли їхня дитина після лікування почне бодай пальчиком ноги ворушити. Це треба пережити самому, щоб зрозуміти. Чи повірять у Трускавці обіцянкам чиновників з Каменя-Каширського, знаючи, що рахунки заблоковані, що гроші обов’язково заплатять? Я не певний. Те саме можна сказати про оздоровлення і реабілітацію учасників АТО/ООС. Ось вам ще один приклад бардаку внутрі державної системи управління. І таких прикладів безліч. Але ось, халепа, чиновників-державників на відміну від дитини нікому шмагати, бо вони самі собі хазяї.
Петро ТРОФИМЧУК.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
