Підбороччя – типове українське село поліського краю, розташоване серед мішаного лісу.
Неподалік села протікає річка Турія, простягаються болота, в яких гніздиться безліч птиці. Місцеві ліси, багаті на звірину, гриби, ягоди, будівельний матеріал.
Село виникло у 20-х роках минулого століття. На місці теперішнього села був дрімучий сосновий ліс, очевидно і назва села походить від слова “бір” – Підбороччя, під бором. Старожили розповідали, що можлива й інша версія походження назви села, а саме на початку 20 ст. жив тут польський пан Боровський, який мав великий маєток, багато землі, на якій працювали місцеві селяни. Прізвище Боровський має дещо спільне з назвою села Підбороччя.
Хоч село не є древнім, але має свою цікаву історію, відомих талановитих і працьовитих людей.
Сьогодні нам хочеться розповісти про Амвросія Павловича Токарчука, єдиного в селі на даний час ветерана ІІ-ої світової війни, довгожителя, зразкового батька, дідуся, прадідуся, прапрадідуся, столяра і будівельника в минулому та просто хорошу людину, веселої вдачі, цікавого співрозмовника.
Амвросій Павлович, маючи більше 90 років, не сидить склавши руки, а весь час працює. Він складає дрова, прибирає подвір’я. А влітку навіть косить, заготовляє сіно. Окрім того, довгожитель щонеділі та у свята завжди відвідує церкву.
Амвросій Павлович народився у далекому 1924 році. До війни працював у батьківському одноосібному господарстві, навчався столярної справи. Його умілі руки багато зробили для односельчан, бо він завжди відгукувався на їх прохання.
Коли ж почалася війна, молодий і енергійний чоловік виявив бажання піти на фронт. У 1944-му він став на захист Батьківщини. Служив у 33-му стрілецькому полку. Його бойовий шлях пройшов через Румунію, Чехословаччину, Угорщину. Там, в Угорщині, його поранило в шию і голову. Довгий час лікувався в угорському госпіталі, де згодом проходив тримісячні курси санітара. Після виписки з госпіталю був призначений санінструктором: допомагав лікувати поранених, виходжував їх після операції, робив перев’язки.
Повернувся з війни Амвросій Токарчук у 1946 році. Його заслуги відзначили нагородами. Він отримав орден “За мужність”, орден “Вітчизняної війни”, медаль “За перемогу над Німеччиною”, численні ювілейні нагороди.
Після війни жив із сім’єю на хуторі Кіпча (відноситься до Підбороччя). Продовжував займатися столярною справою, господарював. Амвросій Павлович був грамотною людиною, тому у своїй хаті вчив грамоти людей, що жили на хуторі. За це йому за радянських часів платили 450 карбованців.
Нині в Амвросія Павловича велика родина, всіх 110 чоловік. Виховав з дружиною шестеро дітей, має 28 внуків, 51 правнука і 4 праправнуків. Впродовж багатьох років не мало сили і вміння віддав Амвросій Павлович будівництву церков у своєму селі та у с. Черче. Ще й сьогодні він бере участь у вирішенні різних церковних питань
Дай йому, Боже, здоров’я ще на чимало літ життя, витримки, міцності духу, оптимізму.
Члени краєзнавчого гуртка “Пошук”. Керівник, вчитель історії ЗОШ І-ІІ ст. с. Підбороччя Лідія Степанівна Хлистік.
Дивує інше як цей пан вижив в умовах коли навкруги в лісах УПА. “Радянське Полісся” мають замітки того часу про рейди “ястрибків” по околицях Підбороччя.