Особливий ювілей напередодні Святої Трійці відзначило подружжя Миколи Степановича та Катерини Григорівни Чабанів із Каменя-Каширського
Далеко не всім таланить пройти разом таку доволі довгу життєву дорогу. Тож за традицією ювіляри отримали велику подяку та дарунки від рідних — трьох доньок, шести онуків та одинадцяти правнуків.
Сьогодні Миколі Степановичу — 95, а Катерині Григорівні — 86. Попри вік вони обоє напрочуд добре пам’ятають той день початку літа 1950-го, коли стали на рушник щастя. Так само було тепло, сонячно і радісно. 25-річний Микола щойно повернувся зі служби у війську, на гімнастерці виблискували бойові нагороди. Молодому бійцеві довелося стоптати не одну сотню фронтових доріг. Звісно, такий молодий красень припав би до душі кожній дівчині. Але вчорашній бувалий солдат обрав молодшу за себе аж на дев’ять років зовсім юну Катерину, якій тільки но віддзвеніло шістнадцять.
— У перші післявоєнні роки нелегко жилося поліщукам. У магазинах не було навіть білого хліба. Однак, попри брак продуктів та промислових товарів до весілля вдалося приготувалися якнайкраще: шлюбну сукню пошили на замовлення, а вельона позичила в подружки, — пригадує пані Катерина.
— Весело гуляла уся наша родина, — у свою чергу зауважує Микола Степанович. — Особливо запам’яталися танці — емоційні, запальні. Колись парубок як викрутить дівку, танцюючи краков’як, аж підлога гуде! Та й узагалі раніше набагато цікавіше було. Часто ходили у кіно, усіляко вміли розважитися. Натомість тепер, окрім як тішитися онуками та правнуками, маю іще один приємний клопіт — уже багато років тримаю у господарстві кіз, самотужки їх видоюю. А все тому, що дають вони цілюще та поживне молоко, від якого у мене перестали суглоби тріщати. Відтак нашим з дружиною завданням на майбутнє — дожити до ста літ у парі, — не без нотки жарту каже ювіляр.
Попри все пережите шлюб Миколи Степановича та Катерини Григорівни по-праву можна назвати витвором мистецтва. Бо це подружжя пронесло своє кохання крізь десятки літ, зумівши зберегти при цьому підтримку та пошану один до одного. Бо, як стверджують нині весільні ювіляри, пристрасті та любов з роками поволі вщухають, тоді як взаємна повага є головним критерієм у стосунках.
Таку поважну річницю спільного життя Чабани і святкували гідно.
— Підняли і по чарці разом із зятями, — усміхається Микола Степанович, — бо ще можу випити, щоправда лише на великі свята, як от наше благодатне весілля.
А наостанок мої співрозмовники просили за посередництвом газети дати пораду читачам: «Цінуйте життя та бережіть одне одного, бо усе земне пролітає швидко, наче солодкий сон»…
Леся МІНІБАЄВА,
Фото автора.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
