Незалежна громадсько-політична газета

“Золота” гора або Як перетворити пісок у мільйони?

ПісокЧому чиновники Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з дивною легкістю виділяють поблизу села Гута-Камінська земельні ділянки на щирому піску для ведення особистого селянського господарства жителям інших регіонів, а місцевим селянам відмовляють?

Багатство мільйонів українців лежить у них під ногами – це земля, по якій ми ходимо щодня. І саме навколо неї виникають найбільші суперечки. Одна з них останні кілька років не припиняється на теренах Камінь-Каширщини. Причиною конфлікту стала піщана гора, яка знаходиться в однойменному урочищі поблизу села Гута-Камінська Клітицької сільської ради. Вже не раз її хочуть приватизувати різні фірми та особи для нібито ведення тут сільського господарства. При тому нікого з бажаючих не відлякує, що господарювати доведеться на суцільних піщаних ґрунтах, де не те, що городина, чагарники заледве ростуть.
Спочатку на ділянку площею у понад 50 гектарів поклала око державна компанія “Грін Енерго”. Проте здійснювати господарську діяльність фірма так і не почала. Тож у 2017-му місцеві селяни вирішили відвоювати гору назад. Коли з тим, як надіялися вони, було покінчено, сюди внадилися чергові “заїжджі” орендарі. Рішенням Головного управління Держгеокадастру прямо в центрі земляного узвишшя їм вкраяли шість рівнозначних ділянок по два гектари. Чим знову ошелешили жителів сільради. Несправедливість цю люди узялися вирішити законним чином й собі звернулися до Держгеокадастру, аби їм також надали ділянки. Та отримали відмову. На звернення краян у відомстві відповіли, що землі належать до пайового фонду, тобто добиватися свого клаптя паю слід не у них, а в органів місцевого самоврядування/державної влади. Чергове прохання завершилося тим самим. Правда, тепер чиновники відбулися відпискою – потрібно наново розробити технічну документацію із землеустрою, здійснити уточнення розташування ділянок, бо, бачте, мають місце накладення ділянок одна на одну. Сільський голова Степан Склезь здивований таким дисбалансом думок і вважає, що посадовці зумисне чинять перешкоди, аби більше ніхто не зміг господарювати на горі. Степан Спепанович переконаний: вирощувати щось там ніхто точно не збирається, а просто добуватимуть пісок. Запит на цей ресурс у районі величезний, натомість офіційні кар’єри, де легально можна взяти його, відсутні. Власники отримають шалені прибутки, а село – проблему. Адже, якщо в урочищі почнуть копати і знищать гору, на її місці через близькість залягання ґрунтових вод цілком ймовірно утвориться болото.
– Особисто мені дивно, що жодних проблем не виникало, коли виділяли ділянки на горі вихідцям з інших населених пунктів і навіть районів. А ось коли поступили звернення від мешканців сільради, то вони з’явилися. Людям свідомо ставлять палки в колеса. Бо не хочуть пускати на багате піском місце інших. Упевнений, мета нового власника, який нині скупив усі шість виділених на горі раніше ділянок, — організувати піщаний кар’єр і добувати пісок у промислових масштабах. Ніяким сільським господарством він не займатиметься. Надавали їх (ділянки – Авт.) земельники під ОСГ, добре усвідомлюючи, що на горі – суцільний пісок. На це вказують наявні у нас топографічні карти, розроблені та завірені ними ж. Ми просили Держгеокадастр роз’яснити, а до якої ж категорії земель належать ті, які розташовані в урочищі Гора, бо згідно наших даних – там землі запасу, але аж ніяк не пайовий фонд. У листі від 2017 року, який надійшов нам із Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, чітко зазначено, що належать вони до категорії земель запасу і є такими, що перебувають за межами сільської ради. Тобто Держгеокадастр, за логікою, і повинен займатися вирішенням питання безоплатного надання земельних ділянок заявникам. А тепер у відомстві дають задній хід, вказуючи протилежне, – мовить Степан Склезь.
Підтримує голову і землевпорядник Клітицької сільської ради Володимир Варшавський. За його словами, гора – ласий шматок для підприємців, які хочуть заробляти на видобутку піску. На що недвозначно натякає те, чому виділення ділянок розпочали із центру, а не з країв, як відбувається зазвичай. Тим ніби показавши наступним заявникам: “Ви сюди не лізьте, землі зайняті”. Селяни впевнені, що тема ця варта, аби нею зацікавилися правоохоронні органи.
Олександр ПРИЙМАК.

Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!

Please enter banners and links.

ПУБЛІКАЦІЇ, СИТУАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *