Карантин карантином, а Великдень ще ніхто не відміняв — життя триває. І доки чи не пів країни панікує, інші наполегливо готуються до довгоочікуваного свята, уникають маніпулятивних новин і присвячують свій вільний час творчості. Серед тих, кому мистецтво допомагає абстрагуватися, — і Наталія Ярошик (на фото) із села Пнівне, знана в околиці мисткиня.
Творчість — ліки від усіх хвороб
Наталці — 27. Вона обожнює дітей, рукоділля і живопис, тож усе це органічно поєдналося у її професії.
За освітою — учитель молодших класів-дизайнер і, зрозуміла річ, художник. Віднедавна працює у місцевій школі асистентом учителя у першому класі, викладає малювання у п’ятикласників і мистецтво — у випускників. А ще залюбки веде гурток «Чарівний пензлик». І навіть попри те, що робота органічно поєднується з улюбленим заняттям, часу на втілення усіх планів Наталії не вистачає. Тож, коли розпочався карантин, нарешті взялася до малювання: має на цей період чіткий план — не менше 10 картин. «Творчість — то моя хвороба і одночасно ліки від всіх болячок на світі», — не втомлюється повторювати майстриня.
Звичайно, був час, коли університетські викладачі радили Наталії вибирати між рукоділлям і живописом. Тоді вона надала перевагу пензликам і фарбам, однак ненадовго. «У мене немає одного напрямку — люблю усе. Що під руку потрапить», — жартує Наталія. У творчому «портфоліо» — весільний декор, оригінальні букети, численні композиції з природніх матеріалів, святкова атрибутика, ляльки-мотанки. До слова, має особистий рекорд: 25 мотанок за ніч.
Святковий настрій — у щирій вірі і деталях
Великодній декор — це особлива ніша у творчості Наталії, позаяк стосується улюбленого релігійного свята і має тісний зв’язок з сімейними традиціями. А ще виготовлення подарунків і святкової атрибутики додає радості та піднесення у цей світлий весняний час.
Розпис крашанки для Наталії — це теж свято, адже вже тоді душа наповнюється великодньою енергетикою і невимовною радістю. Тим більше, що така робота засвідчує зв’язок з давніми українськими традиціями. Тому дівчина хотіла зробити цьогоріч майстер-клас з розпису писанок, однак через карантин наразі це неможливо. Загалом, вона мріє започаткувати таку щорічну традицію: проводити благодійні пасхальні творчі уроки.
Що ж потрібно для того, аби створити справжню писанку своїми руками?
Яйця, віск, харчові барвники, писачки, натхнення і бажання робити.
Традиційно для виготовлення писанок яйця звільняють від внутрішнього наповнення, однак великоднє яйце можна залишити цілим — у цьому і приваба такого гостинця. Спочатку необхідно розділити яйце на 4 симетричні частини, аби полегшити процес нанесення зображення. Тоді можна поступово розмальовувати, опускаючи у фарбу. Покрив певним кольором — закріпив воском. І так до кінця. Наостанок потрібно обережно зняти віск над свічкою і витерти яйце серветкою — і крашанка готова. У такий спосіб Наталка малювала уже й традиційні волинські писанки, і закарпатські мотиви. А тепер хоче спробувати дряпанки.
Загалом, власноруч розмальована писанка — обов‘язковий атрибут великоднього столу у сім‘ї Ярошиків. І навіть, коли минулоріч Наталка не змогла повернутися на святкування додому, для збереження духу свята малювала собі писанки в Польщі.
— У мене є традиції, які обов’язково мають виконуватися на Великдень з року в рік. Це і розмальовка писанок, і виготовлення великодніх віночків, прикрашання святкових кошиків. А ще — оздоблення пасочок не лише глазур‘ю і посипкою, але й тістом, перед тим, як «посадити» їх у піч, — пояснює Наталка. — Окрім цього, ми щороку стаємо святити пасочки на одному і тому ж місці, і лише я повертаюся по нашу корзинку додому. А от цьогоріч, схоже, додасться ще одна традиція — розпис печива.
Звичайно, глазур‘ю печиво розмальовують багато майстринь. Однак Наталка вирішила робити це по-своєму і оформлює випічку у яскраві букети. Тим більше, що не сприймає новомодних «великодніх» зайчиків і курчат: це атрибут західної культури. Український символ — писанка і паска, вербова гілка. Натомість формування оригінальних букетів — це нова творча хвиля, на яку радо «підсіла» наша героїня.
— Усе, що я роблю, виникає по ходу. Виймаю всі свої матеріали, що впадає в око і підходить «по стилю» — те й стає виробом. Віддаю перевагу природнім матеріалам, тому, що завжди під рукою. Тим більше, з готового може зробити кожен, а знайти кручену-перекручену гілку, побачити у ній щось, і додати своє — справжня творчість, — роздумує Наталія Ярошик.
Тим часом до Великодня лишаються лічені дні. І хоча через карантинні обмеження свято не буде «звичним» у зрозумілих сенсах цього слова, піднесеного настрою це не руйнує — здається, відчуття свята уже витає у повітрі. Тим більше, коли про його стрімке наближення нагадує ароматне печиво і дбайливо виготовлена святкова атрибутика. А ви уже підготували свої кошики?
Іванна ВЕЛИЧКО, село Пнівне.
