Завдяки їй Воєгоща наповнюється яскравими барвами. Розмальовані шкільні стіни, «витинана» зупинка у центрі села, а віднедавна ще й різнокольорова, оздоблена квітами і пасторальними мотивами, зупинка обабіч траси. Про самобутній декор годі й говорити: Лариса Гембік (на фото), без перебільшення, — майстриня на всі руки.
Коли хобі та робота — пліч-о-пліч
Лариса зазначає, що талант їй дістався від тата, який свого часу працював учителем образотворчого мистецтва. Тому зовсім не дивно, що дівчина змалку тягнулася до пензликів і олівців. А якою мукою юній мрійниці видавалося очікування улюбленого уроку малювання, який у розкладі стояв тільки раз у тиждень! Натомість з вибором професії у неї не виникало жодних проблем. Так, у 2001 році Лариса стала студенткою інституту мистецтв Волинського державного університету імені Лесі Українки. Опісля вийшла заміж, народила трьох прекрасних синочків і доньку, і тепер викладає у рідній школі образотворче мистецтво та трудове навчання. А ще веде гурток, на якому знайомить діток із секретами виготовлення ляльок-мотанок, іграшок із сіна, кукурудзи та іншими, не менш цікавими, мистецькими досягненнями наших предків. Майстриня цікавиться цим сама і хоче, аби молоде покоління пізнавало українські традиції «не з чуток».
Барельєф — сучасне мистецтво
Лариса малює акриловими фарбами. Зізнається, що хотіла б писати картини олійними. Однак, коли у тебе в домі 4 непосиди, це не так легко. Тому «першим полотном» воєгощанської художниці стали стіни господарських будівель. Так, в подвір’ї Гембіків і сакура «цвіте», і котики тішать око, і дивує соковитий виноград на стіні. Остання робота — це нове захоплення Лариси — барельєф. Перша спроба. А потім під хатою «поселилися» колібрі у яскравих чудернацьких квітах на ніжно-рожевому тлі.
Гіпсова ліпнина — сучасне мистецьке віяння, закорінене в давню традицію. А ще прекрасна можливість підкреслити самобутність архітектури. Так, Лариса «познайомилася» із новим для себе методом творчості в інтернеті. Звідти й черпає натхнення, однак завжди вносить у зображення щось своє. Родзинку.
— Для створення барельєфу потрібні мастехіни (спеціальні інструменти), гіпс і трішки бажання та фантазії. Сама ж робота не надто складна: необхідно підготувати робочу поверхню, погрунтувати, нанести за допомогою мастехінів гіпс, зашліфувати. На останок — пофарбувати. Але до всього потрібен час і терпіння, — резюмує наша героїня.
Затишок творить своїми руками
Та не тільки барельєфи роблять цю господу унікальною. На кухні — розфарбована стіна, а стільці, виготовлені головою сім‘ї, прикрашені неймовірної краси квітами. Це — петриківка і так звана китайка. У поєднанні з петриківським розписом окремих частин кімнати ці меблі створюють неповторну атмосферу українського дому. А от нова хата, яку будує подружжя, має бути ще оригінальнішою в оформленні, адже талановита господиня має намір прикрасити стіни барельєфом і малюнками, а також написати кілька картин.
— Ще одне моє захоплення — це горщики. Для їх створення можна брати різні старі речі чи мішковину і обов‘язково цемент. Тканину потрібно вмочити в розчин цементу, тоді надати їй бажаної форми і кілька разів змазати, коли підсохне. Опісля можна розфарбовувати, — розповідає сільська майстриня, вказуючи на оригінальні, гостроверхі і схожі на казкові мішечки, горщики.
* * *
З кожного куточка садиби Гембіків віє затишком та любов’ю до прекрасного і усього світу. А все тому, що тут живуть творчі і працьовиті люди. Це той випадок, коли чоловіча заповзятість так органічно поєднується з жіночою ніжністю та прагненням гармонії. І зовсім трішки – з чарівною магією фантазії.
Іванна ВЕЛИЧКО, село Воєгоща.
