У Камінь-Каширському відділенні “швидкої” допомоги засобами спецзахисту забезпечені лише на перший випадок.
Випадків поширення коронавірусної інфекції у районі, на щастя, поки що не зафіксовано. Однак для медицини району згадане випробування є вкрай не з легких. І передусім турбує те, що забезпечення готовності закладів охорони здоров’я для надання медичної допомоги при підозрі на цей штам вірусу, м’яко кажучи, є недостатнім. Медзаклади Камінь-Каширщини досі не укомлектовані належними чином.
Тим часом чи не найбільшому ризику піддається ланка екстреної медичної допомоги в районі, оскільки медперсонал служби першочергово контактує з інфекційними хворими, а отже наражається на небезпеку. Отож, яким є рівень готовності служби “швидкої” допомоги до роботи в умовах карантину? Чи забезпечені її працівники бодай елементарними спецзасобами індивідуального захисту?
За словами старшого фельдшера місцевого відділення ЦЕМДМК Івана Митчика, захист є, але він занадто обмежений.
— Так, в арсеналі “швидкої” на разі маємо близько десяти одноразових протиепідемічних комплектів, що їх можна буде використати при потребі. До речі, на виклик ми виїжджаємо у тому випадку, якщо імовірний заражений попередньо мав контакт з людиною, котра прибула з країн підвищеного ризику, або ж сам нещодавно звідти повернувся.
Госпіталізація хворого з підозрою на COVID-2019 до медзакладу здійснюється санітарною машиною служби, яка своєю чергою має бути укомплектована належним чином. Згідно з інструкцією, вирушаючи до імовірного зараженого пацієнта, бригади працівників і самі мають бути повністю захищеними, а саме — одягненими у спеціальне екіпірування. А це — відповідні протиепідемічні костюми з бахілами, багатошарові маски вищого класу захисту, пальчаті рукавиці. Очі належить обов’язково захистити спеціальними щитком чи окулярами, — розповідає медик.
Ми переконалися, що укомплектовані захисні костюми справді є, але виготовлені з тоненької тканини. Відтак лишається сподіватися, що вони зможуть захистити працівників від зараження. Поки у відділенні екстреної допомоги все ще залишається проблема з відсутністю марлевих пов’язок, адже згадані засоби мають бути щільними та багатошаровими. На разі ми нарахували всього їх кілька одиниць. І ті, на вигляд, нагадують саморобні.
Отже, який висновок можна зробити після побаченого і почутого? Готовність служби “швидкої” допомоги — на рівні плінтуса. У випадку масового інфікування коронавірусом наших краян медикам екстреної допомоги доведеться постати перед вибором: або, ризикуючи своїм здоров’ям та життям, їхати до хворих незахищеними, або залишати останніх на відкуп долі.
Леся МІНІБАЄВА.
