Незалежна громадсько-політична газета

“Поліссю” – 80 років!

Спасибі за довіру, любов, повагу і дружбу!

сидорович

Слова, винесені у заголовок, сьогодні адресую усім читачам газети «Полісся». Бо саме завдяки передусім незрадливим шанувальникам районний часопис виходить уже вісім десятиліть. 18 грудня 1939 року вважається офіційною датою заснування видання. 

Газеті 80 років. На жаль, час невблаганний. І передусім пам’ять повертає до імен тих, хто стояв біля витоків організації і заснування газети, що мала першу назву «Ленінським шляхом», хто творив літопис краю напередодні і в перші десятиліття після Другої світової війни. Лише пожовклі від давності фотографії, спресовані у підшивках газетні шпальти, різного роду редакційна документація доносять до нас скупі відомості про наших попередників. Із них знаємо, що першим редактором газети був Іван Костянтинович Редькін. Обов’язки відповідального секретаря виконувала Р.Ф.Галицька. По суті, із цих двох людей на перших порах і складався весь редакційний колектив. Набір і верстку перших номерів районки окремо по одній букві, вручну, а також друк на педальній плоскодрукарській машині, конфіскованій, очевидно, у небідних польських хазяїв, виконали у районній друкарні поліграфісти високого класу, жителі м.Каменя-Каширського Ф.Букало і С.Харпак.
У редакційному архіві як цінна реліквія зберігається фото колективу редакції післявоєнного періоду, датоване 1947 роком, на котрому закарбовані риси людей, на долю яких випала відповідальна місія.
Упродовж восьмидесятилітньої історії газети у її біографію вписали свої імена сімнадцять редакторів (серед них найдовше редагували газету Іван Корсак (15 років) та автор цих рядків – уже майже 26 років), більше сотні журналістів (у свій час їх ще називали літпрацівниками), сотні інших редакційних працівників. Ось хоча б окремі із них: І.К.Редькін, Є.М.Діжечко, І.Н.Швед, С.П.Леонтьєв, С.А.Рябуха, І.К.Демченко, В.К.Бородчук, Г.М.Бєлов, І.Ф.Корсак, А.Я.Берлач, І.О.Токарчук, В.Р.Присяжний, В.М.Бєлов, М.І.Сверба, К.Е.Неймарк, В.В.Міневич, Л.М.Пущик, Т.І.Харкевич, Т.Я.Саленкова, С.А.Зеленін, Г.М.Супронюк, М.А.Лебеда, Л.І.Чирко, І.П.Шахно, Г.І.Бігун, В.М.Трофимук, Л.С.Кондратюк, В.І.Савончик, В.П.Сусик і інші. На жаль, переважна більшість цієї великої творчої сім’ї відійшла у вічність. Таким є закон буття і змінити його ніхто не спроможний.

Якісно нова сторінка розвитку преси на Камінь-Каширщині загалом і районної газети зокрема датована початком 80-их років минулого століття. За кошти прибуткової діяльності редакції газети і районної друкарні було збудовано і в 1983 році здано в експлуатацію добротний як на той час редакційно-видавничий комплекс (у цьому приміщенні, що на вулиці Ковельській під №36, редакція «Полісся» знаходиться і в даний час). Це стало можливим завдяки організаторському хисту і таланту тодішніх редактора газети Івана Корсака (на жаль, уже покійного) і директора друкарні Віталія Нестерука. Передусім цим людям дякує нинішнє покоління журналістів і загалом весь редакційний колектив за будівлю, яку доглядає і створює всі умови для нормальної роботи.
Із цим періодом пов’язана ще одна важлива подія в історії газети. Знову ж таки завдячуючи настирності редактора Івана Корсака у Камінь-Каширську друкарню було доставлено нове поліграфічне обладнання. Мова – про високопродуктивну і високоякісну офсетну машину РО-62, яка дозволяла друкувати газету в чотирьох кольорах. Перший номер на новій друкарській машині вийшов у світ 28 лютого 1987 року. До слова, таке поліграфічне устаткування у той час мали хіба що Луцьк і Ковель.
Сьогодні справу своїх попередників з успіхом продовжують молоді журналісти, виховані у добу незалежної України, — Тетяна Приходько, Олександр Приймак, Іванна Величко (Шеметюк), Леся Мінібаєва. Також неможливо було б ефективно вести редакційний процес без бухгалтера Тамари Смаль, висококласних спеціалістів комп’ютерної верстки газети Клавдії Трофимук і Світлани Мілінчук, організатора реклами Катерини Трофимчук. Ось цей невеликий, але боєздатний колектив забезпечує видання тижневика. Як нам це вдається – судити читачеві. А він, слава Богу, нас любить, газету читає і передплачує. Найкращим мірилом успішності редакції і затребуваності газети в усі часи був її наклад. Нині за цим показником газета «Полісся» — один із лідерів серед районних і міськрайонних газет Волині. «Такому тиражеві, як у «Полісся», можуть позаздрити навіть окремі обласні газети». Ці слова належать головному редакторові «Волині нової» Олександрові Згоранцю, мовлені ним у 2016 році на урочистості в обласному центрі з нагоди Дня журналіста та вручення авторові цих рядків найпрестижнішої нагороди серед журналістської спільноти краю – обласної журналістської премії імені Полікарпа Шафети.

Ще одним знаковим поворотом у житті газети і редакції є їх реформування (роздержавлення) згідно із ухваленим Верховною Радою законом. Нарешті у 2017 році газета і редакційний колектив позбулися «кріпацтва» — надмірної опіки органів влади (райдержадміністрації і районної ради), які були співзасновниками видання. Варто визнати: незважаючи на те, що редактор і колектив намагалися вести незалежну від влади політику, все ж інструментарій впливу на «свободолюбців» залишався у кабінетах чиновників. І все ж принагідно хочу подякувати голові райради Віктору Сусу та депутатському корпусу і тогочасному голові РДА Валерію Дунайчуку за розуміння необхідності виконання закону про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ, своєчасне ухвалення необхідних рішень, які дозволили спокійно, без шкоди редакційному колективу і газеті провести реформу. Бо ж в Україні маємо доволі прикладів негідної поведінки чиновників, які не забажали випустити із цупких обіймів «свої» газети і знищили їх. Так сталося і на Волині, у Ківерцях, де сьогодні вже немає місцевої районки.
Читач «Полісся», без сумніву, помітив, що за останні роки газета дуже змінилася. Як за дизайном, так і за змістом. Використання кольорового друку додало їй привабливості. Також збільшено її обсяг. Якщо раніше упродовж тижня вона налічувала лише дванадцять сторінок, то сьогодні їх уже шістнадцять, що відповідає повноцінному тижневику.
З нагоди 80-річчя газети вітаю своїх колег по цеху, ветеранів журналістської ниви, активних дописувачів, загалом усіх читачів. Окремі слова щирої вдячності висловлюю нашим партнерам – працівникам поштової сфери, а надто вам, дорогі листоноші! Ваша праця у житті газети є не менш значимою, аніж наш, журналістський, труд. Бо це ваші невтомні ноги за будь-якої погоди щоразу топчуть дорогу до оселі читачів-передплатників, це ваші руки кладуть у поштові скриньки газету, кожен номер якої люди з нетерпінням чекають. Спасибі вам! Спасибі усім, хто любить і читає «Полісся»!

Петро ТРОФИМЧУК, редактор «Полісся».

 

Номер газети, якого не бачив читач

Спалена газета

В історії газети, житті редакції бували події, які по-праву можна назвати екстраординарними.

Одна із них сталася 24 жовтня 1989 року. За вказівкою тодішнього керівництва райкому компартії України весь тираж (12800 примірників) №128 “Радянського Полісся” (так називалася тоді газета) партійні функціонери спалили у редакційній котельні. Причиною такого свавілля стали телеграми редактора І.Ф.Корсака, вміщені на першій шпальті газети, адресовані обкому партії, Верховній Раді СРСР, секретаріату Спілки письменників України і редакції газети “Літературна Україна”, у яких ішлося про переслідування журналістів за критику, навішування на газетярів політичних ярликів, адміністративно-командний тиск на газету тощо. Екстрене бюро райкому партії змусило зняти з номера неугідні матеріали і замінити їх іншими. Тож зазначений номер районним поліграфістам довелося друкувати двічі. Зрозуміло, що у фондах центральних бібліотек України, куди надсилалися обов’язкові примірники друкованих видань, спопелілого в котельні номера немає. Але в архіві нашої редакції завдяки журналістам і друкарям збереглися примірники “крамольного” номера, фото якого і публікуєм.
Неодноразово доводилося журналістам працювати у форс-мажорних умовах.

Знайшли вихід і в форс-мажорній ситуації

Неодноразово доводилося журналістам працювати у форс-мажорних умовах.
Особливою можна назвати ситуацію, коли 23 червня 1997 року над районом пронісся страшної сили смерч. Він зруйнував і частково пошкодив сотні будинків, заклади соціальної сфери, повалив сотні гектарів лісу, зруйнував лінії електропередач… Тиждень місто жило без електроенергії. А без електроджерела, звісно, не може працювати залежна від струму техніка. Тож журналісти опинилися заручниками ситуації. Але навіть у таких складних умовах газетярі районки знайшли вихід. Райтелеком у надзвичайних ситуаціях запускав автономну станцію вироблення енергії, що працювала на бензинові чи дизпаливі. Тож з дозволу керівництва зв’язківців журналісти встановили один із редакційних комп’ютерів у райтелекомі і оперативно підготували номер газети про наслідки буревію і вже 25 червня надрукували його у друкарні міста Ковеля. Черговий випуск “Полісся” від 28 червня, у якому висвітлено приїзд у район Президента України Леоніда Кучми, також зроблено у такий спосіб.
Леся МІНІБАЄВА.

Please enter banners and links.

ювілеї
Tagged

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *