Інформацію про те, що державний монополіст “Укрзалізниця” має намір закрити залізничну станцію в Камені-Каширському, значна частина містян і жителів району сприйняла доволі негативно. Адже багато років поспіль залізниця залишалася для них найдоступнішим за ціною видом транспорту, яким можна було дістатися з райцентру до сусіднього Ковеля. Можливо, їхалося потягом і не так швидко, як автобусом. Але наші краяни мали вибір. Тепер цього вибору їх хочуть позбавити.
Поки що станція у Камені все ще є діючою, хоча й нагадує важкохворого, котрого лікарі підключили до приладу життєзабезпечення та не дають померти. Директор Сергій Хаймик і його підлеглі справно приходять на роботу, ведеться чергування, колійники перевіряють технічний стан колій, прибирається перон. Одна лиш біда: потяга тут вже давно не бачили.
Власне цим і аргументують в “Укрзалізниці” рішення закрити станцію, називаючи її збитковою та малодіяльною. Але чия в тому вина?
Сергій Якович вважає, що точно не завинив тут персонал. Однак цінова політика, яку нині провадить компанія, за словами співрозмовника, змушує місцевих шукати більш дешевші варіанти.
– Потяг до Каменя-Каширського, напевно, й далі би ходив. Але запровадили великі ставки на перевезення вантажів. І підприємцям нині дешевше найняти фуру та доставити потрібний товар, ніж орендувати для цього вагони. Окремо пускати пасажирський потяг ніхто не хоче, бо для компанії це не вигідно. Не беруться дотувати перевезення й з обласного бюджету. Нам на прийомі в губернатора так прямо і сказали, що компенсовувати нічого не будуть… Виходить замкнуте коло… Станція готова працювати в звичному ритмі. Ми свої обов’язки виконуємо. Навіть попри те, що рух потягів призупинено, не сидимо без діла. Колійники щодня долають близько 15 кілометрів, перевіряють технічний стан колій, здійснюємо чергування, прибираємо території. Згідний, роботи немає. Але ж працівники станції в цьому не винні! Роботою повинен забезпечити роботодавець. Хай дають, хоч завтра будемо потяги відправляти, приймати. Така можливість існує, вся база збережена, – впевнено каже пан Сергій.
Технічне забезпечення станції, звісно, старе, давно не оновлювалося, проте в тому, що справне, журналісти “Полісся” переконалися на власні очі. Територія довкола чиста, доглянута, колії не зарослі бур’янами. Стоячи на пероні, здається, ось-ось знову пролунають знайомі гудки потяга. Сподівання, що він знову почне курсувати, для багатьох камінь-каширців, на жаль, поки залишаються великою мрією.
Найпаче того хоче Сергій Хаймик. Бо втратити станцію для чоловіка означає залишитися без улюбленої справи, котрій присвятив останні чотирнадцять років життя. Сергій Якович – залізничник у другому поколінні. Він, як і його батько, доклав немало зусиль, аби залізниця на Камінь-Каширщині існувала. Тому не розуміє, навіщо знищувати станцію із понад столітньою історією.
– У нас лише вміють гроші рахувати. Місто перетворюють у помийну яму. Так, нехай мало тих пасажирів. Та не треба дивитися, що нерентабельно здійснювати пасажироперевезення. Свого часу в Китаї потяг ходив заради одного пасажира, поки він не вивчився. Є ж якісь державні програми підтримки. Чому власникам автомаршруток компенсовують перевезення пільгових категорій, а нам ні? Ніби так само громадський транспорт? – запитує пан Сергій і водночас доводить, скільки вигод давала залізниця краянам. – Поки ходив потяг, квиток коштував 10 гривень до Ковеля, а пенсіонерів, пільговиків взагалі за половину вартості чи навіть безкоштовно перевозили. Хай би зросла ціна квитка. Добре. Та коли порівняти, сьогодні автобусом до Ковеля менше ніж за сорок гривень не доїдеш. Наскільки ж вигідно… Якщо знищать інфраструктуру – це кінець. Коли ні, можливо, у нас ще залишаться шанси згодом відродити залізницю. Подібна ситуація була колись в Польщі. Все розбирали. Минуло кілька років, і зараз усе назад відновлюють. Бо потреба в залізниці є. Я не можу сказати, що там значний пасажирський рух. Він постійно залишався збитковим, але вантажні перевезення завжди затребувані. Так само можна на базі залізниці розвивати розважальні напрямки, туризм, переобладнати потяг, підремонтувати колії і возити туристів. На цьому можна заробляти непогані кошти, – підсумовує Сергій Хаймик.
Олександр ПРИЙМАК, фото автора.
Поїзд не їздить — не треба й колії!?
Злодійкуваті люди по-своєму розуміють і оцінюють ситуацію, у якій залізниця з Ковеля до Каменя-Каширського ось уже більше пів року ніяк не використовується.
Один із таких спритників, 30-річний житель району, вирішив розпочати демонтаж залізної дороги. На 26-му кілометрі залізничного перегону «Вербка-Камінь-Каширський» він зняв три комплекти металевих накладок (деталі, які скріплюють залізничне полотно). Їхня вага становить близько 120 кілограмів. Зрозуміло, що цей метал у подальшому потрапив би на металоприймальний пункт. Це підтвердив і сам зловмисник, особу якого з допомогою можливих свідків і очевидців швидко встановили працівники сектору кримінальної поліції Камінь-Каширського райвідділу. Правоохоронці повідомили, що наразі проводять досудове розслідування у кримінальному провадженні, відкритому за частиною 1 статті 185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України.
Петро ПОЛІСЬКИЙ.
