У селі Черче вулиця Шкільна та частина Центральної понад рік тому підключені до альтернативного джерела енергії — сонячних енергоакумулюючих панелей. Однак у населеному пункті і дотепер не світить жоден вуличний ліхтар.
Кілька років тому, а може і більше, Черченська сільська рада стала учасником з реалізації спільного проекту Євросоюзу та ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”. За світові кошти, а також за фінансової підтримки районної і обласної рад вдалося закупити і встановити сонячні панелі, генеруючі батареї і ліхтарі. Все це було змонтоване і підключене та навіть протестоване в пробному режимі. Але тішилися селяни перспективою мати власне вуличне освітлення недовго. Ось вже минуло більше року з часу встановлення у селі сонячної електростанції. Однак і досі жоден із встановлених у селі вуличних ліхтарів так і не світить.
До редакції “Полісся” цими днями з відкритим листом звернувся депутат Черченської сільської ради Анатолій Дзенік з проханням донести до районної влади проблему і з’ясувати: то хто ж є основним винуватцем того, що в селі й досі нема вуличного освітлення? І чи буде воно взагалі? Якщо так, то коли?
З приводу озвучених нашим читачем питань ми звернулися до керуючого справами райради Валерія Хитрика, який свого часу був куратором проектів програми “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, щоб він роз’яснив, яка ситуація склалася у Черче та чи вдалося зреалізувати свої проекти учасникам в інших населених пунктах. Адже подібні ініціативи з такою суперсолідною організацією, як ООН, втілювалися і в інших селах Камінь-Каширського району. А ще паралельно ми поспілкувалися з Валерієм Савчуком — головою громадської організації “Полісся”, через яку і реалізувався проект у Черченській сільраді.
— Хочу сказати, що це хороша світова програма, — зазначив Валерій Хитрик. Вона фінансувалася Європейською Комісією в рамках програми технічної допомоги ЄС та співфінансується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні. Ця ініціатива у нас реалізувалася в три етапи.
— Валерію Макаровичу, знаю, що в першому етапі район не брав участі взагалі. З чим це було пов’язано?
— Це так, бо до поліської глибинки цей проект тоді ще не дійшов. Вже після першого етапу його організатори побачили, що ідея хороша, вдало зреалізована, і вирішили її продовжити, залучивши ширше коло учасників з різних регіонів України. Відтак, у другому етапі на конкурсній основі було відібрано чотири територіальні громади району, в кожній з яких було зреалізовано по одному мікропроекту з енергозбереження. В цілому ця справа дуже вдало пішла в нас. Тому ми долучилися і до третього етапу програми “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, на який знову ж було відібрано чотири громади. На жаль, після третього етапу Євросоюз цю програму в Україні припинив.
— Валерію Макаровичу, наскільки програма “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду” була ефективною в наших реаліях?
— Цей партнерський проект не був настільки забюрократизований, як інші подібні програми. Саме написання проектів було теж нескладне, з цим завданням могла впоратися людина навіть без спеціальної фахової освіти. При тому програма потребувала значної кількості учасників, бо в населеному пункті, де вона реалізувалася, мала бути створена громадська організація. І це дуже гуртувало жителів навколо реалізації самого проекту.
— Розкажіть, будь ласка, що за проекти фінансувалися за кошти платників податків з європейських країн у нашому районі?
— У Бузаках зроблено нове опалення в школі, в Нових Червищах реконструйовано фельдшерсько-акушерський пункт. Якщо говорити про Пнівненську сільраду, то там спочатку була ідея зробити у Фарнинках в недобудованому приміщенні, яке ще починало будувати місцеве колективне господарство, медичний заклад. Але оскільки там гостро стояло питання, на чиєму балансі знаходиться ця будівля, і стислими були часові рамки, то координатор запропонував зосередитися краще на заміні старих вікон у місцевій школі. І це було зроблено. А у Черче змонтоване вуличне освітлення на основі енергозберігаючих технологій.
— Валерію Макаровичу, якщо говорити конкретно про Черченську сільську раду: чому там проект з облаштування вуличного освітлення, можна сказати, зайшов у глухий кут?
— На це вплинуло кілька негативних факторів. Головна причина — треба завжди розраховувати на свої сили, не можна виходити за рамки своїх фінансових можливостей.
— Що маєте на увазі? Адже проекти в основній масі реалізуються за донорські кошти світових партнерів?
— Так. Але Євросоюз в рамках співфінансування виділяє фіксовану частину суми на реалізацію того чи іншого проекту, не більше і не менше. Інші видатки — це вже зобов’язання другої сторони, тобто органів місцевого самоврядування, в територіальних межах яких реалізується мікропроект. Наприклад, якщо сільрада якогось села хоче щось грандіозніше, то на це додаткові кошти вона повинна залучити сама, знайшовши додаткові джерела фінансування. Ось у Черче так і вийшло. Сільський голова Юрій Соколов, не розрахувавши фінансових можливостей, збільшив самовільно вартість проекту.
— Тобто у сільської ради не вистачило на завершення проекту грошей?
— Можна і так сказати. З самого початку передбачалося, що сонячні панелі будуть встановлені на даху приміщення, де знаходяться одночасно сільський будинок культури та контора сільської ради. Проте, коли було виготовлено проектну документацію на цей об’єкт, з’ясувалося, що на старий дах адмінбудинку села сонячні панелі можна встановлювати лише попередньо замінивши на ньому покрівлю з шиферу на металопрофіль. Але це значно здорожчувало сам проект. Оскільки ні районна, ні обласна ради не мали фінансових можливостей, щоб виділити поза межами кошторисного призначення додаткові кошти, то було вирішено, що це має зробити самостійно сільська рада. Оскільки цього не було зроблено, то ми почали шукати якийсь альтернативний вихід із цієї ситуації. Тобто треба було знайти в селі приміщення, на даху якого можна встановити сонячні панелі, і це не вимагало б додаткових фінансових затрат.
— Як варіант, ми запропонували покрівлю сільської школи-інтернату, — долучився до розмови голова громадської організації “Полісся” села Черче Валерій Савчук. — Вона цілком підходила. При тому відділ освіти райдержадміністрації погоджувався додатково обладнати її дах кріпленнями.
— Але сільському голові Юрію Соколову ця ідея чомусь не сподобалася, — бере слово далі Валерій Хитрик. — А оскільки ініціатори проекту не врахували, що районна рада не може виділяти бюджетні кошти безпосередньо на громадську організацію села, то голова цим скористався. Коли гроші, що заклала районна рада в рамках співфінансування проекту, прийшли на баланс Черченської сільради, то Юрій Соколов за них перекрив дах на приміщенні адмінбудівлі села. Коли це було зроблено, діватися вже було нікуди, і було прийнято рішення дореалізовувати перший варіант проекту. Сільський голова з депутатами зробили, я так вважаю, хорошу справу для села, перекривши цей дах. Але треба було врахувати й те, що районна рада виділяла кошти, щоб проплатити електротехнічний обсяг робіт, а не на покрівлю.
— Сонячна електростанція фактично змонтована. Панелі, батареї і вуличні ліхтарі підключені до мережі. Валерію Макаровичу, тепер треба лише дозвіл на підключення?
— Так! Але, щоб отримати дозвіл, треба спочатку розрахуватися за обсяг виконаних робіт з підрядником.
— На це у сільської ради було більше часу, аніж потрібно. То чому сільський голова Юрій Соколов ці кошти і досі не спромігся якось залучити?
— Мені важко з приводу цього щось коментувати. Більше того, сільська рада не спромоглася освоїти 30 тисяч гривень, що надійшли з обласного бюджету. Ці кошти пролежали на казначейських рахунках рік і відповідно до вимоги бюджетного законодавства їх змушені були повернути назад в обласний бюджет. Районна рада зі свого боку старатиметься зробити все, щоб у селі нарешті було вуличне освітлення. Але треба чекати перевиконання районного бюджету, бо тільки но почався бюджетний рік і зараз вільних коштів у районної ради немає.
— З проплатою проблем не було б. Але тут “виплив” ще один нюанс. Один із сільських депутатів з приводу фінансових зловживань сільського голови звернувся із заявою у відповідні контролюючі органи. На вимогу суду була проведена перевірка держаудитслужбою, яка встановила й те, що кошти з районного бюджету Юрій Соколов використав безпосередньо не за цільовим призначенням. Але ці гроші у сумі 112 тис. гривень має вертати не сільський голова, а наша громадська організація “Полісся”. Адже ми виступали фактично ініціаторами реалізації проекту і через нас він робився. Депутатський корпус та голова районної ради Віктор Сус з розумінням поставилися до нашого становища. Проте, коли районна рада виділила повторно ще 112 тисяч гривень, їх просто вернули назад в районний бюджет, щоб перекрити попередню суму, використану не за призначенням. Всі ці казначейські перерахунки вимагають часу. Як показало тестування, ця сонячна станція справно працює, лишилося лише увімкнути рубильник. Вартість виконаних робіт, згідно з проектно-кошторисною документацією, становила 375 тисяч гривень. Із них донорських коштів Євросоюзу та ООН залучено понад 250 тис гривень, решту надала районна рада. Дуже не хотілося б, щоб затрачені фінансові ресурси пропали марно, — підсумував Валерій Савчук.
Олесь Федорович, село Черче.
