Ідея окремих чиновників створити одну ОТГ в межах району з центром у Камені-Каширському, що суперечить законодавству і здоровому глузду, може призвести до сумних наслідків — втрати передумов, щоб стати центром нового району (повіту) і його територій. Хто із них готовий потім за це відповісти?
Децентралізаційний процес на Камінь-Каширщині сьогодні нагадує віз, у якому всі колеса крутяться в різні боки, до того ще й криві. Одні громади, не маючи достатньої фінансової основи для розвитку, однак презентують стати лідерами, трохи багатші, вперто не бажають об’єднуватися, решта вичікують куди вітер подме. Три роки поспіль того возика пробують зрушити з місця, та як не намагаються, він однаково не хоче їхати. “Чому?” – питання передусім до місцевих керівників, які не проти залишити все так, як є. Однак це неможливо. Зміни розпочато. Рано чи пізно колеса відремонтують і вони почнуть обертатися в потрібному напрямку. Та поки це трапиться, ми продовжуємо втрачати мільйони гривень, котрих так не вистачає населеним пунктам для побудови нормального життя. До прикладу, за підрахунками експертів від затягування з об’єднанням в громаду сільрад, які за перспективним планом мають увійти до складу Пнівненської ОТГ, вже втрачено 20 мільйонів гривень! Не краща картина й в решті населених пунктів району. То чи варто зволікати й далі?
Відповіді на це та інші запитання днями звучали в селі Брониця під час спільного обговорення ходу децентралізаційного процесу в районі між представниками громад, влади і консультантами “Офісу реформ” Валентином Малиновським, Василем Громом, Тамарою Зубенко та виконавчим директором Волинського РВ Асоціації міст України Богданом Самойленком, які приїхали, аби пояснити присутнім, чому не варто й надалі зволікати та що ми від цього втрачаємо. Зокрема, вони навели приклад згаданої Пнівненської ОТГ, де наразі склалася патова ситуація: на центр громади претендують одразу три села — Пнівне, Брониця і Тоболи.
Вихід із ситуації шукають ось уже півтора роки, а домовитися не можуть. За цей час сільради, що нині дотаційні на 80-90 відсотків, втратили тільки інфраструктурної субвенції в межах 20 мільйонів гривень, які могли б використати на розвиток громади, – повідомляє Волинське регіональне відділення Асоціації міст України.
– Фінансові втрати, а це мільйони – лише квіточки у порівнянні з тим, що Камінь-Каширський район може втратити. Ваша пасивність, ідея окремих владців, які, схоже, не ознайомилися з Методикою формування спроможних територіальних громад, створити район-громаду, що, зважаючи на розмір території і кількість населення Камінь-Киширщини, суперечить не лише законодавству, а й здоровому глузду, може відгукнутися тим, що Камінь-Каширський втратить усі передумови, щоб стати центром нового району (повіту), як це сталося з госпітальним округом. Через подальше зволікання зі створенням ОТГ окремі сільські ради, що межують із сусідніми районами, почнуть приєднуватися до ОТГ цих районів, – зазначив Валентин Малиновський.
У свою чергу інші експерти вказали на конкретні переваги, які дасть сільським радам об’єднання в ОТГ за перспективним планом. Зокрема, вони наголосили на значні грошові вливання, які мають всі шанси залучити місцеві території до своїх бюджетів, при умові успішної реалізації реформи.
Так, консультант з бюджетних питань Василь Гром назвав фінансовий стан сільрад плачевним, а втрати від зволікань із децентралізацією серйозними, та закликав не товкти воду в ступі, а перейти від пасивного споглядання до серйозної роботи.
А от чи прислухалися присутні до порад гостей, покаже час.
Підготував Олександр ПРИЙМАК.
