За рівнем смертності Україна давно увійшла до числа сумнозвісних лідерів серед європейських країн. Світові статистичні організації фіксують тривожну картину: кількість населення держави стрімко скорочується. Сьогодні на 100 померлих припадає лише 64 новонароджених.
Різке зубожіння доходів визначально вплинуло на зменшення чисельності і погіршення здоров’я жителів. Щоправда, й наслідки Чорнобильської техногенної катастрофи даються взнаки, через що в останні десятиліття скоротилася і середня тривалість життя пересічного українця. Надзвичайно багато наших співвітчизників живуть з тяжкими недугами та помирають у відносно молодому віці. І щороку показник смертності, прогнозують експерти, тільки зростатиме. Тому-то так гостро в останні роки постало питання відведення місць під поховання.
Ось уже третій рік поспіль громада села Підцир’я, яке розташоване в приміській зоні і налічує в цілому близько тисячі жителів, займається проблемою розширення свого кладовища. Потреба у цьому — нагальна, тому що ресурси його площ скоро вичерпаються. Селяни б’ють на сполох, місць під поховання дійсно залишилося дуже мало.
— Ситуація складна. Ресурсу сільського цвинтаря вистачить ще максимум на три-чотири роки. Ховати небіжчиків до нас привозять не лише з Каменя-Каширського, а й навіть із Києва. У когось тут родинні корені, хтось — родом з нашого села. Нікому совість не дозволяє відмовити, — розповідає настоятель місцевого Свято-Петро-Павлівського храму отець Сергій Михалюк, який через свій духовний сан взяв на себе обов’язок опіки і дотримання порядку на кладовищі. За словами священика, щороку це скорботне місце жителі всіх конфесій своїми силами спільно впорядковують. Слідкують, щоб тут завжди був порядок.
Підцир’я розвивається, з усіх боків його обступили нові мікрорайони приватної забудови. Майже вся земля біля села передана у користування і перебуває у приватній власності. Тому вільної землі, яку можна відвести під новий цвинтар, уже не так і багато. У сусідньому Камені-Каширському є свої три кладовища та одне в Олексіївці. Але вони не можуть служити альтернативою, бо до них далеко. Та й на двох з них також вже бракує місця під поховання.
Щоправда, у Підцир’ї є можливість розширити кладовище. За словами депутата міськради Петра Герасимика, поряд є смуга землі площею до 60 соток, поросла лісовими культурами, яка примикає до залізниці і служить охоронною зоною. З іншого боку — житлові масиви з людськими обійстями. Але, щоб розширити межі цвинтаря, треба домовлятися із регіональним керівництвом “Укрзалізниці” про передачу цієї площі в міськраду. Однак раніше такі перемовини ні до чого не привели.
— Ще у попередні роки ми з ініціативною групою села розпочали цю справу. Звернулися з відповідним клопотанням і в Рівне, і Львів. До нас приїжджали представники “Укрзалізниці”, проводили відповідні заміри. На початках вони були не проти, проте поставили свою вимогу – зменшити їм орендну плату за землю, якою вони користуються на міській території. Влада міста погодилася. Але за деякий час щось пішло не так і “Укрзалізниця” листом поінформувала міськраду, що відмовлятися від цієї території чомусь не бажає, — говорить депутат.
Cитуація доволі непроста. У Підцир’ї вже почали лунати чи то пропозиції, чи то навіть попередження такого характеру: якщо людям не буде де ховати покійників і чиновники нічого з цим не зарадять, то селяни самовільно перенесуть огорожу кладовища і копатимуть могили там, де є вільні місця. Іншого виходу з ситуації вони не бачать.
Олесь Федорович,
фото автора,
село Підцир’я.
