Їх отримають школи сіл Хотешів і Качин
Практично у кожному селі району діє навчальний заклад. Серед них — 6 закладів загальної середньої освіти І ступеня (так званих початкових) та 15 закладів загальної середньої освіти І-ІІ ступенів. Решта закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) І-ІІІ ступенів, де діти здобувають повну середню освіту. Тож останнім, можна сказати, повезло найбільше. А як же ж бути решті дітей, які навчаються у початковій школі або дев’ятирічці? Вихід один: здобувати подальшу освіту в найближчій школі з вищим освітнім ступенем. Але нерідко буває так, що ця школа знаходиться на чималій відстані, тобто за межами пішохідної доступності. Такою межею є трикілометрова відстань. Тож таких школярів організовано підвозять на навчання шкільними автобусами. Для цього придбано спеціальні транспортні засоби відповідно до програми «Шкільний автобус». І, зазначимо, що протягом кількох років Камінь-Каширський район уже отримав необхідну кількість автобусів, щоб забезпечити підвезення абсолютно всіх школярів, які цього потребують, на навчання в сусідні школи. Правда, коли на Сході України розпочався військовий конфлікт, у 2014 році два автобуси з Камінь-Каширщини відправили в зону АТО. Тож тепер їх, так би мовити, повернули. Але не старі, а виділили нові.
Отож у п’ятницю, 12 січня, на Камінь-Каширщину приїхало ще два шкільних автобуси. Район отримав їх у числі інших відповідно до державної програми.
— Діє ця програма давно. І її метою є організація безпечного, регулярного і безоплатного перевезення школярів та вчителів, вихователів навчальних закладів у сільській місцевості, — розповідає начальник відділу освіти РДА Віктор Пась.
Загалом тепер у районі є 13 шкільних автобусів. І їх послугами користуються 458 дітей та 30 педагогів.
До речі, два новеньких автобуси отримали школи сіл Качин та Хотешів. До них будуть підвозитися діти із Олександрії, Ставища та Котуша. Вже проводиться підвезення із сіл Волиця, Фаринки, Винімок до Пнівненської школи, із Старих Червищ — до Тоболівської ЗОШ. Возять олениненських дітей на навчання в Боровне та Житнівку, з Брониці довозяться діти в міжшкільний навчально-виробничий комбінат, з Клітицька та Гути-Камінської — у Камінь-Каширський, з Карпилівки — до Карасина, з Ольшан, Залазька — до Осівців, з Острівка — в Черче. Решта автобусів так би мовити “прописані” у Камінь-Каширському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті.
Ми також поцікавилися у начальника відділу освіти, чи вистачає коштів на обслуговування, забезпечення цього транспорту пальним. На що він зауважив наступне:
— Так. Пальне ми закуповуємо через систему «Прозоро». Орієнтовно розраховуємо потрібну кількість пального і закуповуємо на початку року. Ще в минулому році були певні нюанси, коли пальне вже використали, а торги на «Прозоро» не відбулися, бо ніхто не взяв участі у конкурсі. Тож змушені були перейти тоді на прямі закупівлі пального.
А витрачають у рік на перевезення школярів орієнтовно 37000 літрів пального на загальну суму приблизно 930 тисяч гривень. Погодьтеся, обгрунтована плата за комфорт наших дітей. Проте, коли говорити про комфорт, то варто зауважити, що вже після кількох поїздок до школи у кожного учня з’являється бажання: «Якби автобус мав крила!». А кожен водій, який щодня виїжджає в рейс, щоразу задається одним і тим же запитанням: «Та коли вже нарешті будемо їздити дорогами, а не танкодромом?». Адже такими шляхами, як у нас поміж віддаленими селами, навіть всюдихідна техніка довго не витримає. То що вже говорити про звичайний транспорт? Через занедбані автошляхи термін експлуатації «шкільних карет» значно скорочується. Звичайно, раптом щось — автобуси ремонтуються.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
