14 січня краєзнавцю, досліднику
Волинського Полісся, першому директорові Камінь-Каширського краєзнавчого музею Василю Кмецинському виповнилося б 95 років.
Народився Василь Михайлович у місті Дунаївці Хмельницької області. Ще змалечку отримав результативні уроки працелюбності, порядності та доброти від своїх батьків. До початку Другої світової війни закінчив 9 класів Дунаївецької середньої школи і два курси Дунаївецької медичної школи, в якій навчався з 1939 по 1941 роки.
У вересні 1944 року Василь Кмецинський був мобілізований на фронт, воював у складі І Білоруського фронту 222 стрілецької дивізії. Під час форсування Одеру отримав тяжке поранення, тривалий час лікувався в госпіталі.
Демобілізувавшись у 1946 році, він успішно закінчує 10 клас Дунаївецької середньої школи і вступає до Чернівецького університету на філологічний факультет. Саме тут доля подарувала йому вірну подругу і дружину Віру Григорівну. Для студентів-філологів в університеті часто організовувались зустрічі з відомими митцями. Особливо запам’ятались юнакові мудрі поради і доречні повчання щирого українця-гумориста Остапа Вишні, якими він керувався впродовж усього життя.
З 1952 року поліська земля стала для подружжя Кмецинських рідною: тут, у Камінь-Каширському педагогічному училищі, розпочався їх трудовий шлях.
Василь Михайлович одразу ж починає колекціонувати речові пам’ятки, які відображають історію краю, залучає до їх збирання своїх учнів, записує легенди і перекази в навколишніх селах, досліджує життя полісян. Не залишає він цієї роботи і в 1958 році, коли був призначений директором місцевої школи, і пізніше, працюючи інспектором райвно, а згодом – вчителем української мови і літератури Камінь-Каширської середньої школи.
Василь Михайлович – один із перших краєзнавців, який досконало і ретельно досліджував історію Камінь-Каширщини. Його нарис «Місто над Циром» – перша історична упорядкована публікація про старожитній Камінь. Ця тема продовжується в статтях «Роман Мстиславович – засновник Каменя-Каширського і навколишніх сіл», «Середньовічні пам’ятки Камінь-Каширщини», «Давнина, що відлунює в назвах», дослідженнях про діяльність антифашистських груп на території району в роки війни, партизанські школи на Волині.
Палке бажання і мрія Василя Михайловича створити в місті музей стали реальністю в 1980 році. Він — директор музею на громадських засадах. Ця праця вимагала максимум зусиль, часу і терпіння: укомплектування фондів, створення експозиційних планів, пошук нових експонатів.
Листування Василя Михайловича з вченим-шевченкознавцем Євгеном Шабліовським згодом послугувало основою для побудови в музеї експозиційного розділу про його життєвий і науковий шлях.
Екскурсії Василя Кмецинського не залишили байдужими жодного відвідувача: ще й до тепер згадують про його багатющі знання з історії Камінь-Каширщини і не приховане, щире бажання зацікавити і залучити громадськість до пізнання та дослідження поліського краю.
Василь Михайлович був людиною всебічних зацікавлень: любив творити поезії, нариси, знаходив час, щоб поспілкуватись із своїми учнями, старожилами, просто непересічними людьми, шукав зв’язків із творчими особистостями. Про це нагадують у музеї книги з дарчими підписами від Миколи Олійника, Йосипа Струцюка, Василя Гея, Івана Чернецького, Юрія Кругляка, Івана Колодюка, Петра Маха, Михайла Пронька, Миколи Лозового, з якими він був особисто знайомий.
Краєзнавець постійно листувався з архівами України, Білорусії, Росії, замовляв рідкісну історичну літературу, ретельно опрацьовував документи, розкриваючи секрети минулого, а разом з ними – життєписи людських доль.
Земляки пам’ятають Василя Кмецинського – філолога за професією, краєзнавця і поета за покликанням душі. У Камені-Каширському одна з вулиць названа іменем Василя Кмецинського, а в 2013 році на фасаді районного краєзнавчого музею було встановлено меморіальну дошку з нагоди 90-річчя від дня його народження.
Наталія ПАСЬ.
Фото з архівних фондів музею.
