Деморалізоване, розкрадене та в більшості не здатне ефективно діяти на реальному полі бою. Саме так до недавнього часу виглядало українське військо. Через бездарну політику, спрямовану на скорочення кількості військовослужбовців, недофінансування програм оновлення технічного оснащення частин, а також багаторічне пропагування серед основної маси населення пацифічних настроїв, колись одна з найпотужніших армій світу перетворилася на збіговисько дилетантів. Здавалося, ще трохи і захищати країну буде нікому та нічим. Чого найпаче хотілося нашим ворогам… Восени 2014–го, коли вся Україна оговтувалася від революційних подій на Майдані та оплакувала полеглих героїв Небесної сотні, вони підступно завдали удару в спину. Чи були ми готові до цього? Очевидно, ні! Заціпеніння, цілковите нерозуміння того, що відбувається, насамкінець паніка панували повсюдно. І лиш завдяки відвазі добровольців-патріотів, котрі першими подалися в окопи, волонтерів, які, ризикуючи власним життям, забезпечували і продовжують надавати найнеобхідніше армійцям, згуртованості народу, блискавичний наступ агресора вдалось зупинити.
Сьогодні українська армія відродилася, наче фенікс із попелу, та поступово нарощує міць. Це вже не ті недосвідчені солдатики, що були чотири року тому, а добре навчені, професійні військові, котрі вміють швидко приймати рішення і що найголовніше – перемагати. Противник добре відчув залізний кулак “укропів” у донецькому та луганському аеропортах, на світлодарській дузі, під Маріуполем. А про незламність та стійкість наших воїнів наразі відомо усьому світу. Крок за кроком вони відвойовують окуповані українські міста і села, все ближче підступаючи до лігва російсько-терористичних найманців, змушуючи останніх покидати добре облаштовані позиції. А минулої середи тисячі цих мужніх героїв відзначали своє професійне свято.
Лише в єдності наша сила…
З нагоди ювілейної, 26-ї річниці Збройних Сил України, урочисті заходи відбулися також і в Камені-Каширському. Зокрема у середу, 6 грудня, в залі засідань районної ради пройшло нагородження тих, хто повсякчас стоїть на захисті видимих і духовних кордонів країни, невтомно працює, аби в ній панував мир: військових, волонтерів, представників громадських організацій, духовенства краю. Тут ми могли помітити доблесних синів, які у люті морози та під палючим сонцем тримали оборону від ворога на сході України; доброчинців, що з перших днів російської агресії забезпечують наших військових найнеобхіднішим — від тепловізорів, бронежилетів, касок, особистого одягу до продуктів харчування; капеланів, котрі натхненним пастирським словом зміцнюють дух бійців на передовій.
Честь вам і хвала, солдати, офіцери! Особливо тепер, в час неспокою та збройного протистояння, роль українських військових в обороні країни є надзвичайно значимою. На своїх плечах наші воїни покірно несуть увесь тягар війни: їх мундири просочені кров’ю, тіла посічені ранами. Так, армія ще не настільки сильна, як би хотілося більшості. Поки що вона тільки встає з колін, проходить становлення, відновлюється опісля років методичного і планомірного знищення. Та, як мовиться, “І Рим збудували не за один день”. Тому, як вірно підмітила ведуча заходу Алла Глущук, головний обов’язок кожного – це пам’ятати про захисників, шанувати їх звитягу.
Присутні поштиво схиляють голови під звуки державного Гімну України, вторять за гучномовцями його куплети. Особливо приємно бачити натхнення учасників бойових дій, котрі не з чуток знають ціну слів “душу й тіло ми положим за нашу свободу…”. Потому з вітальним словом до загалу звернулися голови районної державної адміністрації та районної ради Валерій Дунайчук і Віктор Сус. Посадовці наголосили, що сьогодні армія – це гордість народу, адже українські військовослужбовці демонструють незламну волю, патріотизм і сумлінне виконання громадянського обов’язку. Вони – щит країни від зовнішнього агресора. Підсумовуючи свій виступ, керівник виконавчої гілки влади району Валерій Дунайчук закликав не забувати подвиги наших земляків, які віддали свої життя за Батьківщину, а також вшанувати пам’ять бійців хвилиною мовчання.
… Звісно, не забуваймо і про нагороди. А їх цього дня було чимало. З рук керманичів краю почесні грамоти та подяки отримали присутні в залі учасники бойових дій, працівники військового комісаріату, активісти волонтерського руху та всі небайдужі краяни, які постійно підтримують армійців. Зокрема, серед когорти нагороджених імена справжніх героїв – Валерія Зайцева, Андрія Динька, Максима Фіца, Олега Дейнеки, Віктора Стасюка, Анатолія Цвиха.
Відзначено і їх не менш мужніх колег, що служать в тилу: начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу Камінь-Каширського районного військового комісаріату В’ячеслава Нестерука, т.в.о. начальника служби захисту інформації Камінь-Каширського районного військового комісаріату Мирославу Сущ, механіка–радіотелефоніста відділення зв’язку та інформатизації Камінь-Каширського районного військового комісаріату Руслана Лещенка, головного спеціаліста командування Камінь – Каширського районного військового комісаріату Романа Горохівського.
Волонтери – опора українського війська
Звісно, не минули увагою активних учасників місцевого волонтерського руху Сергія Шуміка, Володимира Лисова, Володимира Мицька, Миколу Букала, Петра Ханайчука, Сергія Сельвесюка, Сергія Філоненка, що ось уже майже чотири роки виконують потрібну місію із забезпечення української армії. Частина із них нераз ризикувала власним життям, доставляючи під ворожими кулями на фронт таку очікувану допомогу: теплі речі, харчі, листи від рідних і просто небайдужих краян, техніку та військове обладнання. До слова, саме отець Володимир – в ряду перших, хто повністю віддається справі підтримки солдатів. Довгий час він здійснює на сході України місію капелана.
Великою є й подяка нашим лісівникам, директорам державних підприємств “Камінь-Каширське лісове господарство” В’ячеславу Кузьмичу і СЛАП “Камінь-Каширськагроліс” Олександру Грицаю, які завжди віднаходять можливість надати військовим конче необхідні пиломатеріали для будівництва бліндажів, господарських споруд, тощо.
У свою чергу керівник громадської організації АТО “Побратим” Андрій Чурак та його заступник Валентин Мельник вручили пам’ятні медалі “За гідність та патріотизм” депутату районної ради Світлані Сидорук, ряду інших достойників, духовенству храмів міста, громади котрих надсилали гуманітарну допомогу на фронт.
Виступаючи на сцені, Світлана Макарівна пригадала ті надзвичайні випробування, що їх довелося витерпіти першій хвилі мобілізованих, що відчували матері, сини котрих ішли на вірну смерть, як воно, стоячи на колінах, зустрічати траурний кортеж з тілом загиблого бійця.
Однак знекровлене українське військо вистояло не в останню чергу завдяки добровольцям і волонтерам, які заслуговують на повагу і шану українців. Зокрема, таким є активіст і батько шести дітей Олег Баран із села Карпилівка. Днями він повернувся з восьмої поїздки в зону бойових дій. Власним бусом, завантаженим продуктами харчування, маскувальною сіткою, теплим одягом і взуттям, мастильними матеріалами, дитячими речами та канцелярським приладдям, він здійснив нелегкий і неблизький марш за маршрутом Авдіївка-Піски-Карлівка-Мар’їнка-Маріуполь-Широкине.
Насамкінець Світлана Сидорук вручила цінні подарунки Сергію Шуміку і від Всеукраїнського обєднання патріотів “УКРОП, а ще нову книгу Василя Шкляра “Троща” з особистим підписом автора.
А доповнив святковий захід концерт, який подарували присутнім талановиті вокалісти районного будинку культури.
Олександр ПРИЙМАК,
фото автора.
