Незалежна громадсько-політична газета

Хрестик, як оберіг тіла і душі

31962_enlМаленький натільний хрестик. Часом ми не надаємо йому важливого значення, швидше вважаємо його за прикрасу, ніж святиню. Та все ж ця часточка металу, чи дерева для справді віруючої людини вартує дуже багато, буває, що навіть більше власної свободи і можливості тілесної смерті. Адже хрест – це видимий символ християнства, величі нашого Господа Ісуса Христа. Водночас такий простий і унікальний, він може вилікувати хвороби, захищає від злих сил. Поглянувши на нього, зникають тривога та біль. Недарма давнє прислів’я каже, що з християнина хрест знімається тільки з головою.
Отож, про роль натільного хреста у нашому житті сьогодні говоримо з настоятелем Свято-Петро-Павлівського храму села Підцир’я, протоієреєм Сергієм Михалюком.

– Отче, найперше запитання, котре цікавить більшість людей, які перебувають лише на початках духовного єднання з церквою: “Чому потрібно носити натільний хрестик? Яка його роль у житті православного християнина?”.
– Церква Христова вшановувала Хрест від самого початку християнства. Його зображення можна побачити на стінах дре-вніх катакомб, де збиралися на спі-льну молитву перші християни. Христос Спаситель освятив Хрест Своєю кров’ю, і він став символом жертовної любові Божої до роду люд-ського та перемоги життя над смертю. Кожен православний християнин носить натільний хрестик як видимий знак приналежності до Церкви Христової та як нагадування про постійну духовну боротьбу через розпинання своїх особистих грі-ховних звичок та пристрастей.

– Скажіть, чи можна разом із натільним хрестом навішувати різноманітні медальйони (маю на увазі православні: Богородичні, з зображеннями святих), амулети, обереги, тощо? А також, чи має значення, якій християнській традиції (конфесії) належить хрестик?
– Традиційно під час Таїнства Хрещення тому, хто його приймає, дається лише натільний хрестик. Буває, що людина, маючи бажання та можливість, поруч з хрестом носить невеличкі образи Пресвятої Богородиці чи свого небесного покровителя, в честь котрого названа. Тут потрібно зберігати поміркованість і розсудливість та не виставляти це на показ, і, якщо виникають якісь сумніви, порадитись на цю тему зі своїм духівником чи парафіяльним священиком.
Що стосується різного роду амулетів, оберегів та інших нехристиянських символів, то їхнє носіння на собі для віруючої людини є недоречним та, навіть, і гріховним.
Щодо того, чи має значення, до якої традиції належить зображення хреста, передусім потрібно зрозуміти, що ми називаємо Хрест Христовим. Вшановуючи Хрест, ми не віддаємо переваги тій чи іншій християнській традиції, а вшановуємо хресну жертву нашого Господа і Спасителя.
Але, дійсно, існують різні традиції зображення Хреста Господнього. Для православних є традиційним восьмираменний хрест (восьмикінечний), до того ж є особливості і в зображенні Розп’яття – на відміну від католицького, на православному хресті стопи Ісуса Христа розташовані поруч, а не одна на одній. Католицьким вважається чотирираменний хре-ст, але він визнається і нашою традицією.

– Зазвичай свій перший хрестик людина отримує при звершенні чину охрещення. Однак часто буває, що вона втрачає його, або вирішила носити інший. Чи є це гріхом? Що робити у такому випадку?
– Традиційно той натільний хрестик, який дається людині при Таїнстві Хрещення, православні християни стараються зберігати, при цьому ніхто не забороняє носити інший. Якщо виникає така потреба, то було б доречним новопридбаний хрестик освятити в храмі та після цього свідчення церковного благословення одягати на себе.

– Усі ми невіддільні від цього світу, тож інколи потрапляємо у лазню, займаємось активними видами спорту, скажімо граємо у футбол, готуємо, проходимо митний контроль, тощо, де натільний хрест доводиться знімати, бо він заважає, або такі правила. Знаю, що чинити так не слід, адже хрестик має постійно перебувати на тілі віруючого. Та якщо вже так трапилось, що порадите, отче Сергію?
– В першу чергу радив би самим собі не ускладнювати того, що вирішується дуже просто. Наприклад: йдучи в лазню, можна перед цим змінити свій постійний металевий натільний хрест на дерев’яний з міцною ниткою, і жодних незручностей не виникатиме. Це ж саме варто зробити, коли проходимо митний контроль.
Щодо активних занять спортом чи гри у футбол. На власному досвіді можу засвідчити, що натільний хрестик особисто мені ніколи не заважав.
Дозволю собі навести ще один приклад, про який неодноразово чув від представників старшого покоління. У часи атеїстичної пропаганди в Радянському Союзі православним християнам було дуже непросто. Приміром, молодий юнак йшов на військову службу до лав збройних сил. Про можливість відкритого носіння натільного хрестика не могло бути й мови, але віруючі люди попри будь-які перепони намагалися мати при собі цю святиню. Носили, непомітно чіпляючи хрестик до одежі, чи переховували в особистих речах. Тому, якщо є бажання та розсудливість, можна з Божою допомогою знайти вихід із будь-якої ситуації.

– І наостанок. У наш час існує безліч різноманітних забобонів, пов’язаних з цим символом християнства. До прикладу, якщо ти випадково знайшов хрестик на вулиці, то до нього не можна навіть торкатися, бо передадуться гріхи іншої людини. Дають поносити свій хрестик – обміняєтесь долями. Порвався ланцюжок – чекай біди, і подібні. За вченням Церкви, а також на Вашу особисту думку, чи виправдані такі речі? Справжній православний може одночасно вірити у Ісуса Христа і бути марновірним?
– Справжній православний християнин повинен повністю навчитися довіряти Богу. І якщо випадково побачить десь загублений хрестик, то ніколи не пройде мимо, тому що це – святиня, і ставлення до неї має бути відповідним, де б вона не знаходилась і в якому вигляді не перебувала б.
Поміркуймо, хто отримує втіху та задоволення від тих забобонів та марновірств, які, на превеликий жаль, якимось чином пов’язані з Хрестом Господнім? Відповідь проста та однозначна – той, хто був переможений Любов’ю Спасителя, що була явлена на Голгофському Хресті, тобто диявол, який, як співається в одному з богослужбових піснеспівів, навіть поглянути не може на Хрест, бо боїться та трепече Його сили.
У житті кожна людина завжди стоїть перед вибором, в Кого чи в що вірити, якими принципами керуватися. Якщо християнин намагається довіритися своєму Спасителю, він ніколи не буде вірити в жодні забобони та марновірства, бо знатиме, що на все Воля Божа, без якої, як свідчить Євангеліє, навіть волосина не падає з голови людини.
Спілкувався
Олександр Приймак.

Please enter banners and links.

Духовні грані

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *