Черченські багатодітні мами просять порушити на шпальтах «Полісся» проблему пільгового перевезення. Вони стурбовані тим, що з їхніх дітей вимагають оплату за проїзд. І це попри те, що законом для них передбачена пільга. Наболіла ця тема і для інших пільгових категорій і вона вже не раз озвучувалася на сторінках районки. Втім ми про це пишемо, спонукаючи посадовців до дій, а вони, як комусь може здатися, чи то не розуміють, як їм діяти, чи не можуть нічого вдіяти.
Ще коли у попередні роки держава виділяла хоч якісь кошти на компенсацію перевізникам за перевезення пільговиків, деякі з них могли зрідка проїхати безкоштовно чи за півціни. Однак і в минулому 2016-му, і цьогоріч на ці потреби держава не передбачила відповідних коштів. Тож перевізники з минулого року залишилися без компенсації. Більше того, не отримали вони сповна такої компенсації і за 2015 рік. Бо хоч, наприклад, управління соціального захисту населення РДА і уклало договори з ними на пільгове перевезення на приміських маршрутах, держава їм так до цих пір і не компенсувала ці гроші. Відтак заборгованість перед перевізниками «вісить» дотепер. Її загальна сума становить понад 228 тисяч грн. Заборгували, зокрема Андрієві Ковалю — 102 тис. 208 грн, Юрію Ратнюку — 72 тис. 394 грн та Володимирові Ніщику — 53 тис. 830 грн.
Тож виходить, що фактично перевізники надали послуги, виконавши свої зобов’язання, а держава їх «кинула»?
Попри те, що коштів на компенсацію за перевезення пільговиків не вистачає, в Україні не поспішають скорочувати список пільгових категорій. Не скорочують очевидно тому, що це не популярно. Зате водночас роблять наступний хід: надають право місцевим радам компенсовувати пільгові перевезення з власних бюджетів. Зрозуміло, що для більшості місцевих бюджетів пільговики — як кістка в горлі. І, зокрема, у нас на Волині ні в обласній, ні в Камінь-Каширській районній казні грошей на це не знайшлося.
Тож і виходить, що всі жителі району, яким законодавчо гарантований безкоштовний проїзд, змушені за це платити. А це є порушенням законодавчо закріплених прав людини.
Відтак дехто, кого водії висаджують у випадку відмови платити, викликає поліцію, дехто намагається домовитися, а дехто просто змирився і платить.
Черченські ж багатодітні мами підозрюють, що така ситуація склалася лише на Волині.
— Чого наші діти можуть їздити у Львівській області безкоштовно, а у нас треба платити? Там вони спокійно ідуть у касу, беруть нульовий квиток, платять за послуги і їдуть. А тут беруть у касі квиток, а їх висаджують, – обурюються жінки. – Діють пільги у Київській, Тернопількій областях, у Чернівцях. Тут же що хочуть те і роблять.
Згідно із законодавством гарантований безкоштовний проїзд для великої кількості категорій. І, наприклад, у Черче чи не півсела має на нього право. У сільраді лише багатодітних сімей, яким пільга надається відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» (стаття 13) налічується 190 сімей. Загалом в районі їх є до 6 тисяч.
Окрім того пільговий проїзд у громадському транспорті збережено для учасників бойових дій, інвалідів війни, дітей війни, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб, віднесених до категорій 1, 2, дітей-інвалідів, інвалідність яких пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, реабілітованих осіб, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами. Та ще багатьом іншим категоріям, яких ми не назвали.
Чи забезпечують для всіх цих категорій пільгове перевезення у інших областях, ми стверджувати не беремося. Однак, погодьтеся, що у нас з цим слід наводити лад. Якщо держава надала право місцевій владі компенсовувати пільгові перевезення з власних бюджетів і у інших регіонах країни на це знаходяться кошти, то їх мали б знайти й на Волині, і у Камінь-Каширському районі зокрема. Хоча б якісь суми. Бо виходить, що ті, хто користується правом пільгового проїзду у інших областях — це “білі” люди, а в нас, хто теж має таке право, але змушений платити за проїзд, — це люди “чорні”.
Тетяна Приходько.
