Про те, що сходи до підвального приміщення будинку по вулиці Гагаріна, 3 у Камені-Каширському вимощені надмогильними єврейськими плитами, було виявлено ще років сім-вісім тому. Одну з плит, яку безпомилково вдалось упізнати завдяки вирізьбленим єврейською мовою написам, що добре проглядались, ще тоді було демонтовано й перевезено на місце колишнього окописька (єврейського цвинтаря) за міським кладовищем. Інші дві плити лежали, як з’ясувалось згодом, написами до низу, тому й був сумнів щодо їх ідентичності. Проте нещодавно й ці два надгробки були доправлені на те саме місце.
Відомо, що в серпні 1942 року на цьому місці проводились розстріли євреїв з Каменя й навколишніх сіл. Пам’ятний знак загиблим було встановлено влітку 1992 року.
Ці єврейські надгробки (мацеви, мацевот, мацейви) мав нагоду побачити колишній викладач музики дитячої школи мистецтв В’ячеслав Штейн, нині – громадянин Ізраїлю, котрий якраз навідав місто своєї молодості. Він здебільшого (бо не всі букви проглядаються) прочитав написане й з’ясувалось, що одна плита була встановлена над похованням чоловіка, інша – жінки. На чоловічому надгробку вирізьблена зірка Давида; вона як символ єврейства широко вживалась лише наприкінці ХІХ століття, отож поховання було зроблене в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. А на жіночій мацеві зображений підсвічник – символ жіночого благочестя, бо в обов’язок жінки входило запалювання свічок на шабат (суботу) й свята.
Для чого було класти плити з єврейського цвинтаря замість сходинок біля будинку? Як би там не було, але то свідчення притаманного радянській владі господарювання.
Власне такі плити доволі важкі, бо зроблені з каменю і мають чималий розмір: довжина – 1 м 76 см, а ширина – 63 см, тому довелось залучати, так би мовити, чоловічу силу. Вчинок доброї волі зробили Михайло Пась, Роман Мельник, Роман Кошелюк і Андрій Кульчицький. І цим поступком міська громада показала, що Камінь-Каширський – місто, в якому шанують минувшину всіх, хто тут жив і працював.
Наталія Пась, директор Камінь-Каширського краєзнавчого музею.