Скорботно захвилювалась у Бузаках Турія, рясним дощем заплакало небо, зашуміли шквалами діброви й сади… Навіть природа не змогла змиритися зі звісткою про непоправну втрату ще одного поліщука й знервовано всипала землю суботніми та недільними зливами. І сюди, на вулицю Михнівка, прийшла трагічна звістка – на Донеччині 5 травня поліг мужній воїн, хороший односельчанин і господар Шворак Анатолій Іванович. Всього два дні не діждався свого дня народження – 7 травня йому б виповнилося 49 років…
У мальовничій Радошинці (Сошичненська ТГ) минали юнацькі літа Анатолія, поки не одружився й не переїхав жити у Бузаки. Уже на новому місці взявся активно вити сімейне гніздечко – звів омріяний будинок, посадив садок.
«Добре знав Толіка. Адже колись доводилося із ним їздити на працю у складі однієї будівельної бригади. Це був старанний, відповідальний чоловік у роботі, вмілий господар, привітний співрозмовник, їхня родина свого часу обробляла чимало землі. Виростив з дружиною двох чудових дітей – донечку Юлію й сина Андрія. Хоча з часом доля розвела їх із дружиною по різні береги, однак зберегли тепле спілкування, мешкали в одному домі. Потім Анатолій пішов працювати у Тойкут на лісопереробне підприємство, тож іноді мешкав і в Радошинці, у батьківській хаті. До лав війська вступив на початку лютого 2023 року, воював у складі славнозвісної 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Його син, про якого писали в газеті «Полісся» у минулому номері від 4 травня, разом із чотирма друзями також з перших днів повномасштабної війни добровольцем пішов служити в тероборону: спочатку перебував на теренах північного кордону, а з березня цього року – на Донецькому напрямку. Там же, на Донеччині, обірвалося життя Анатолія… Це велике горе для рідних та усієї нашої громади, для кожного, хто його знав. Щирі співчуття родині та близьким», – каже староста Бузаківського старостинського округу Олександр Мальчук.
У Радошинці Анатолія Шворака пам’ятають як жартівливого й добрячого чоловіка, який з дитинства мав хист до техніки та музики. Із 4-річного віку, перейнявши вміння від тата, майстерно грав на барабані на концертах і в своєму селі, і в Карасині. Він із сестрою Надією – двійнята й наймолодші в сім’ї. А було їх у батьків усіх семеро. Випурхнувши з-під родинного крила, розлетілися кожен по світу. Батьки й один з братів вже відійшли у засвіти. Забрала війна і Анатолія. Пустує тепер колись багата на дітей та спогади хата Швораків, куди Толік до останнього дня буденного життя любив навідуватись. Але стіни оселі все ще його пам’ятають… Не забудуть земляка й односельчани: як в рідній Радошинці, так і в Бузаках, де знайде вічний спочинок.
Іванна ГАЙДУЧИК.
