Традиції святкування Маланки (13 січня) і зустрічі Старого Нового року у ніч на 14 січня, що сягають давніх давен, аж ніяк не мають нічого спільного з тими дикунськими витівками, до яких вдаються окремі наші сучасники сьогодні. Ось конкретний приклад.
Однак спершу трішки історії. Пам’ятаю, у селі Карпилівка ще з часів радянської доби побутувала традиція у ніч проти Василя робити шкоду одне одному. Так, ватаги хлопців ходили селом і глухої пори, коли господарі осель, стомлені щедрим застіллям і щедруванням, уже спали, викрадали з обійстя воза, сани, інший реманент і стягали усе це добро на велику купу, наприклад, до клубу і зв’язували дротом, вірьовками, або ж затягали на самі вершечки високих тополь і там прив’язували. Звичайно, витівка нерозумна, але всі звикли то того, що це повторюється з року в рік. Або ж іще приклад. Важко зрозуміти, для чого бешкетники перекидали дерев’яні вбиральні (туалети), але факт залишався фактом — повалити нужника на бік нічні гастролери вважали особливим «подвигом».
Залишилися пам’ятними і більш зрозуміліші вчинки. Вранці після новорічної ночі можна було побачити вистелену через усе село сіном стежку. Як правило пролягала вона від порога одного дому до порога іншого. І не важливо, далеко чи близько знаходилися такі оселі. У такий спосіб хлопці і дівчата, причетні до встеляння стежини сіном, усьому селові повідомляли про те, що в цих хатах живуть хлопець і дівчина, закохані одне в одного.
Схоже, що в теперішній час традиції попередників окремі представники сучасної молоді трансформували до вчинків, які називаються не інакше, як шкідництво, даруйте за слово, дикунство. У ніч проти 14 січня невідомі лобуряки вщент розтрощили дерев’яного паркана біля одного з будинків у Карпилівці. Погодьтеся, подібне важко назвати жартом або ж шкодою у розумних межах. Це відверте хуліганство, за яке ті, хто його вчинив, мають відповісти. Відео наслідків варварства виклав у мережі Фейсбук карпилівчанин Олександр Шворак.
Петро ТРОФИМЧУК.
