Ця неймовірна краса мала б стати родзинкою Камінь-Каширщини, адже саме тут, у рідному селі Пнівне, Тамара Горак (на фото) мріяла виплекати лавандові поля.
Однак жінка розуміла, що не зможе стільки їздити на малу батьківщину, аби на повну силу доглядати за насадженнями, а звалювати всі клопоти на плечі рідних не хотіла. Тож завдяки наполегливій камінь-каширці лавандовий рай розкинувся на Здолбунівщині, а село Уїздці цього літа у лічені дні стало туристичною меккою Рівненщини.
Від педагога і редактора – до лавандової феї
Тамара Горак багато років пропрацювала педагогом, пізніше – головним редактором всеукраїнського порталу для пенсіонерів і прессекретарем Центру дослідження і відродження Волині. Як би багато жінці не доводилося трудитися, любов до землі ніколи не зникала з її серця, тож, аби відпочити і відновити сили, вона линула на дачу – леліяти квіти й городину. І хоча на характерному тамтешній місцевості піску й камінні неохоче росли навіть найневибагливіші культури, успіхи «фіолетового золота» зачарували господарів.
– Спочатку вирішила прикрасити присадибну ділянку. Я придбала кілька кущів, а коли вони прижилися, скупила усі саджанці, які тільки могла знайти на рівненських базарах. Їх було не більше сотні, а вже за рік колишні присохлі палички перетворилися на розкішний фіолетовий килим попід парканом, – розпочинає свою історію ідейна натхненниця ароматно-квіткового проєкту. Пригадує, у тому часі до неї прийшло розуміння, що синові, який навчається в медуніверситеті на промисловій фармації, ніде буде працевлаштуватися, бо підприємств, які виготовляють ліки, в Україні легко перелічити на пальцях. Доки обдумувала ситуацію, натрапила у стрічці новин на інформацію про цілющі властивості лаванди, її використання, про можливості розвитку бізнесу і загорілася такою ідеєю.
– Першу з трьох наших ділянок придбав син, хоча мріяв про машину. На осінь засадили. Прийшла весна – знову неспокій. Купили другий клаптик, восени – третій. Тепер маємо трохи менше як гектар насаджень. Щоправда усі три поля розташовані через ділянку, намагаємося владнати ці незручності.
Так, уже спливає третя осінь відколи Гораки без упину клопочуться над лавандовими насадженнями, а разом з ними – усі рідні й близькі. На перший погляд шалений задум тепер уже став сімейною справою, а в підсумку – казковою знахідкою для туристів. Тамара Володимирівна зауважує: ідея відкрити поле для відвідувачів, фактично, виникла спонтанно. Бо ж, по-суті, садили лаванду для практичного використання. Але коли побачили, який рясний цвіт буде, зрозуміли, що охочих зірвати квітку і самовільно зайти на територію виявиться чимало. Тож вирішили організувати цей процес цивілізовано. Невеличка публікація у фейсбуці зумовила справжній інформаційний вибух. Дзвінків було стільки, що оператор блокував телефон. За 20 днів лавандового «фестивалю» у селі Уїздці відвідали перші особи Рівненщини, тисячі гостей з усіх куточків України та навіть із-за кордону – Франції, Іспанії, Норвегії, США, ОАЕ. Перед чарами фіолетового килиму й фантастичними фотозонами ніхто не міг встояти. Море фотографій, радощів та емоцій… І доки заздрісники на всяк лад підраховують, як «озолотилися» господарі незвичних ще в регіоні насаджень, тільки одиниці усвідомлюють реальну ціну успіху.
У сезон цвітіння спали по 3 години на добу
Лаванда – не та рослина, яку для заробітку достатньо лишень посадити і зібрати урожай. Це, у першу чергу, нелюдська фізична праця.
– Вважай, чотири пори року живеш однією лавандою, – з посмішкою підсумовує господиня. – Звичайно, взимку роботи як такої немає, але змушені стерегти поля, бо люди без жодного сорому крадуть і нищать саджанці. Навесні стрижемо кущі і починаємо розпушування ґрунту. Від травня по вересень сапаємо 8 разів, огортаючи кущі. Крім того, обробляємо міжряддя культиватором. Не даємо жодних пестицидів, гербіцидів чи підживок, аби наші рослини були дійсно екологічними і максимально безпечними для використання. Найважче – під час цвітіння. У сезон ми всією родиною працювали з 4:30 ранку до 23-ої години вечора. Спати лягали далеко по опівночі, а о 5-ій годині уже знову зустрічали перших гостей, – попри колосальну втому Тамара Горак згадує про спекотний липень із посмішкою, адже щасливі обличчя відвідувачів наповнювали неабиякою енергією і завзяттям до праці. А вже у серпні настав час зрізати цвіт. Наразі продовжують фасувати продукцію і продають саджанці, адже кущі найкраще садити в осінній період сплячки. Щоправда, за сприятливої погоди мали б нині ще й другий сезон цвітіння.
З іншого боку, за красивою картинкою ховаються і колосальні фінансові вкладення. Так, тільки до відкриття липневого лавандового сезону господарі вклали в поля щонайменше пів мільйона гривень. Чимало витратили і на придбання різноманітної сувенірної продукції та облаштування фотозон, елементи яких ретельно шукали та привозили з Волині, Закарпаття, Хмельниччини… Визнають: заробили, але не перекрили навіть цьогорічних витрат. Тож попереду ще чимало роботи, адже, як стверджують досвідчені садівники, лавандові поля починають «віддавати» лишень на 4-5-ий рік.
З 75 літрів цвіту виходить не більше 60 мілілітрів ефіру
Однак найбільшою проблемою ентузіастів лишається те, що в Україні немає промислового збуту продукції лаванди, як і виробничих потужностей для її переробки. На великих фабриках відсутнє устаткування для очищення і переробки цвіту, а фармацевтичні підприємства готові приймати лише сировину. Відтак необхідно або облаштувати власний професійний цех, для чого потрібні у десятки, а то й сотні разів більші площі насаджень, або доставляти сировину на підприємство деінде. Це теж нереально, адже велика кількість лаванди в одній тарі може зберігатися не більше 2,5 години — «горить» і втрачає свої властивості. Не налагоджене на теренах держави і виробництво косметики та парфумів із використанням цієї рослини. Тому «Лавандочка» наразі пропонує свою продукцію, так би мовити, у роздріб. Такий товар в ціні, але поціновувачів ароматної рослини це не зупиняє: «фіолетове золото» – своєрідна панацея від хвороб, що доведено науково.
Лавандову олію та гідролат (дистильовану воду з розчиненими у ній екстрактами лаванди) Тамара Горак виготовляє самостійно за допомогою спеціального апарату. Зізнається, це – тривалий у часі, ресурсозатратний і моментами навіть небезпечний процес, адже цвіт дистилюється під високим тиском і парою.
– Під час однієї 6-годинної процедури дистиляції лавандової квітки отримуємо 2 продукти. Головне – використовувати свіжозрізаний цвіт, тому зробити заготовки аж ніяк не вдасться: потрібно працювати оперативно, – розкриває технологію виробництва популярного ефіру Тамара Володимирівна. – У спеціальний чан поміщаємо 75 літрів цвіту лаванди довжиною 10 сантиметрів з квітконіжкою і закриваємо його герметично. Завдяки конструкції дистилятора пара проходить крізь цвіт і протягом 3-х годин витягує з нього усі можливі олії. Опісля вода охолоджується і спеціальна посудина повільно наповнюється гідролатом, а над ним підіймається ефір, який ми потім витягуємо за допомогою шприца. З першої спроби у нас вийшло тільки 30 мл олійки, наступного разу – 40. Максимум з «порції» можна отримати 60 мл ефіру і 3 літри гідролату. Хоча все залежить від сорту рослини. Ми вирощуємо сорт Хемус: дуже високої якості олія, але її небагато.
Лаванда потребує уваги
Гораки першими на Рівненщині «стали» на лавандову хвилю. Тоді ще купували посадковий матеріал наугад, адже, на жаль, локальні продавці не розуміються в сортах та їх особливостях (якщо наразі існує більше 40 видів лаванди і 10 – лавандину, з-поміж них ще – сотні сортів і не всі приживаються в Україні). Тож не завжди отримували те, що замовляли, траплялися і неякісні саджанці. Тим не менше нині мають на своїх полях 15 тисяч кущів. Як за ними доглядати – консультувалися з досвідченими садівниками, перечитали, без перебільшення, тисячі публікацій, фармацевтичних збірників і переглянули сотні сюжетів. Багато навчилися на власному досвіді. Тепер радо діляться своїми знаннями з іншими. Кажуть, лаванда хоч і росте на небагатих землях, але не любить бур’янів і рясного поливу, боїться сильних морозів. На щастя, її не люблять шкідники, але миші і личинки хрущів під’їдають коріння. Водночас часте просапування і обгортання додає кущам сили, об’єму та цвіту. Садити цю квітку краще на відкритому сонці. Аби виросла гарна лавандова куля, відстань між кущами має сягати 1,5 метра, але якщо ви хочете отримати ефект фіолетової доріжки, такого собі живого парканчика, то кущі треба садити через кожні 50 сантиметрів. В цілому, лаванда росте на одному місці від 20 до 50 років.
Методом спроб і помилок герої нашої публікації також навчилися розмножувати лаванду. Найлегше розсаджувати квітку поділом дорослого куща, а от живцюванням можна зайнятися на 4-5 рік росту, щоправда в такому разі доведеться поливати нові рослинки до 4 місяців. Найскладніше – виростити лаванду з насіння. Тамара Горак не без посмішки визнає, що тут спершу набила ґуль. Так, насіння лаванди має відбути 3-4 місяці стратифікації: наприклад, постояти з ґрунтом в холодильнику. Коли обмерзне, його можна висівати, пікірувати і висаджувати у відкритий ґрунт. Для цього потрібно мати неабияке терпіння і, водночас, не прогадати із часом висіву, бо помилки дорого вартують. До слова, кілограм насіння лаванди вартує більше 90 тисяч гривень…
– Усе це зовсім нелегко, але у час втоми чи тривоги згадаєш миті щастя і розумієш, задля чого працюєш. Це – насолода. Люди прагнуть краси, любові, тепла та уваги, і мені хотілося б дарувати їм такі моменти щастя у різні сезони року, розвиватися і висадити інші вишукані культури. Поле синіх гортензій, конвалій, дорогих сортів півонів, сад павловнії, що цвіте фіолетовим цвітом, калиновий рай, – у невтомної трудівниці багато задумів, але ще більше – завзяття і любові до обраної справи. А любов – найважливіший інгредієнт успіху.
Іванна ВЕЛИЧКО.
P.S.
За символічну плату на цих полях проводили романтичні фотосесії, відпочивали сім’ями і родинами, та навіть освідчувалися в коханні. А для пенсіонерів, людей з інвалідністю і ветеранів АТО господарі влаштовували безкоштовні екскурсії.
