Попри це окремі жінки з легкістю зважуються на такий крок вбивства небажаної дитини
Житель Каменя-Каширського Микола (у розмові з журналістами районки прохав не називати його прізвища) свого часу пережив непросте випробування долі — зовсім молодою померла його дружина. Він у свої 42 роки залишився вдівцем із трьома малолітніми дітьми. Однак не відмовився від них, хоч прекрасно розумів, які труднощі на нього чекають. Навіть на вмовляння соціальних служб чоловік не віддав до притулку своїх три- та чотирирічної доньок, семикласника сина. І тепер, більше ніж через 20 років, він дякує Богові, що допоміг йому тоді прийняти правильне рішення. Бо дітей Микола спільно з другою дружиною виростив, виховав їх у любові й турботі. І тепер тішиться онуками.
Однак, власне, не про долю чоловіка розповідатимемо далі. Завітавши до редакції, наш читач порушив доволі актуальну тему. З висоти власного життєвого досвіду він повів мову про штучне переривання жінками вагітності — аборт. А приводом для цього послужила випадково почута біля райлікарні розмова двох дам, котрі обговорювали ситуацію, через яку одній із них довелося перервати вагітність: зрадила чоловікові, бо він непутящий, а тепер треба замести сліди невірності.
— Убивство ненародженої дитини — це тяжкий гріх, — каже глибоко віруючий наш співрозмовник. — Переривання вагітності у такий спосіб у більшості випадків є поспішним, необдуманим і неправильним. Легковажити та робити такі вчинки не можна. Господь допоможе пережити труднощі, яких жінки бояться, і зважуються на аборт. Це мають повсякчас пам’ятати не лише молоді та юні представниці жіноцтва, а й заміжні жінки. Хочу запитати сімейних жінок, які займаються коханням на стороні: ви забули, яку давали обітницю перед Богом – бути разом в біді і радості?! Не руйнуйте своїх сімей, а заодно і чужих! І не вбивайте своїх дітей в утробі – можливо, саме вони зможуть дати те, чого вам бракує!
Болем за ненароджених з вини жінок через перервану вагітність дітей Микола так проник, що в окремі миті нашого спілкування у його голосі відчувалося наближення жалю, а на очах, здавалося, з’явиться сльоза. Чоловік впевнений, що, “народивши, кожна жінка з молитвою зможе здолати всі труднощі, і знайдуться люди, які допоможуть у цьому. Адже батьківство — це великий дар і чудо одночасно, нехтувати яким не можна”.
Ось і з такими сокровенними думками приходять до журналістів наші читачі, діляться наболілим, тривогами душі і серця.
І що ж тут можна додати? Цілком праві ви, пане Миколо. Проте кожна людина здійснює вибір сама. І важливо, щоб вона вміла й прагнула за цей вибір відповідати, а не перекладати відповідальність на когось. Крім того хоч позиція церкви є категоричною щодо абортів, а суспільна думка різниться, частина жінок заявляє про своє право вибору. І поки дискусія щодо морального, релігійного та правового статусу переривання вагітності точиться в усьому світі, зокрема, в Україні аборти дозволені. Кожна жінка в разі небажаної чи небезпечної для неї самої вагітності має законне право перервати її до 12-го тижня – за власним бажанням та до 22-го – за медичними показами.
На Камінь-Каширщині таким правом цьогоріч скористалося лише 14 жінок, і то на дуже ранніх термінах. Такі дані нам озвучили у Камінь-Каширській ЦРЛ. Гінекологи втішно кажуть, що це порівняно небагато, та все ж закликають не нехтувати контрацепцією, аби уникнути небажаної вагітності. Адже як-не-як, аборт – це крім всього ще й одна з найстрашніших, противних і небезпечних операцій в гінекології. А жіноче здоров’я – дуже крихке. Тому бережіть себе і будьте здорові.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
