«Я зациклююся на позитивних речах, а не негативних. І якщо можу знайти хоч одну іскринку, вона важливіша за всіляку пітьму», – ділиться своїм секретом життєлюбства Наталія Шворак із Сошичного. У її повсякденні багато барв, вигадок і добра. Вона надзвичайно активна, щира життєлюбка і максималістка. Сама ж тендітна, як стеблинка, і нестримна, наче вітер. Спостерігаючи за нею, ви б ніколи не повірили, що хвороба могла прикувати її до ліжка, бо Вашніра Токаля – такий чудернацький псевдонім собі прибрала творча мрійниця – вибрала яскраві фарби і живе на максимум. І в цьому їй, каже, допомагає Бог.
Намріяла бути вчителькою у школі радості
Наталія виростала серед конспектів і зошитів, купалася в книжках, тож пішла вслід дитячій мрії – стала вчителькою молодших класів. А якщо ця дівчина наскладає списки бажань, наче в кіно, то, каже, це має збутися. Тож пізніше у топ-100 мрій внесла і «вчительські»: заснувати школу радості, аби дітям хотілося туди повертатися, і викладати студентам в атмосфері комфорту й довіри, з чаєм, смаколиками і гарним настроєм. Позаяк переконана, що навчання має бути роботою в стані спокою серця і максимального комфорту. Звичайно, «доросле» життя дало зрозуміти, що “червоний” диплом і багаті навички не гарантують безхмарного професійного майбутнього, але найпотаємніше таки почало здійснюватися – Наталка зустріла рідних по духу людей. Підкорили її серце, бо робили те, про що вона мріяла: Новий рік зустрічали в інтернаті для дітей, роздавали подарунки і проводили час із людьми з інвалідністю, готували табори, дитячі служіння. Так дівчина почала глибше вивчати Біблію і пізнавати Бога. Тоді й розвіялася порожнеча, адже зрозуміла, що її таланти важливі для когось вищого. Крім того, закінчила біблійний коледж, стала викладачем Біблії для дітей і очолила факультет педагогіки й методики викладання в недільній школі. А потім її запросили вчителювати у християнській школі. І коли тепер діти в другому класі питають, як визначити периметр кола, адже в нього немає сторін, її вчительське серце радіє, адже вдалося посіяти зерно знань та добра. І школа радості стає реальністю, бо навіть о 17-й годині учні не поспішають додому. Та й не дивно, бо ж Наталія Василівна то ковбоєм переодягнеться, щоб краще приклади пояснити, то динозавром, то бджілкою, то конференцію влаштує. А ще ж може на укулеле зіграти, або на гітарі. І титанічна робота стає насолодою і легкістю.
«Рахую свою суперсилу від таблетки до таблетки»
Реальність давно могла б остудити цей запал: п’ять років тому Наталія Шворак відчула надзвичайну слабкість, почала багато хворіти. Тоді у неї підозрювали розсіяний склероз. Однак діагностували міастенію – складне автоімунне захворювання, яке вражає нерви і поперечно-смугасті м’язи людини. Тепер Наталка вразлива до хвороб і вірусів, а без таблеток не зможе навіть повноцінно рухатися, бо сил вистачить хіба на кілька простих дій. Запізнилася випити пігулку – отже «запізнився» й день, захворіла – лежиш без сил. Попри це життя нашої героїні не стає від того менш активним: вона викладає дітям і дорослим, пише вірші, казки, малює, грає на музичних інструментах, багато читає, подорожує. Навіть у гори підіймалася. Хоча інколи доводиться змиритися і просто полежати.
– Трудоголіку захворіти – уявити складно. Коли я можу, хоч і відчуваю, що на межі, все одно гну свою лінію. Фізичні навантаження не посилю, але піти на бокс і хоч 45 секунд пострибати на скакалці, пробігти 2 кола, побоксувати 30 секунд, підняти кілька полін і скласти – я святкую такі перемоги. Бо попри все ти зміг, – моя співрозмовниця завжди налаштована позитивно і рішуче. І це заряджає енергією дії, бо ж скільки шансів ми губимо за простими відмовками і скільки можливостей ховається за нашим примарним «не хочу», «не можу». – У мене немає гарантій, що я завтра піду на роботу, що буду рухатися як звично. Я рахую свою суперсилу від таблетки до таблетки, але сприйняла це як даність, а не як покарання. Доброго в моєму житті дуже багато і якщо моя неміч – єдине зло, то Бог дасть мені сил це перенести, заповнить усі недоліки.
Міастенія невиліковна і прогресує з роками, проте Наталка переконана, що у Нього немає нічого неможливого. Потрібно лише довіритися і бути вдячною за всі дари.
Кілька слів про віру
Колись вона була бунтаркою, шукала справжню себе і свою нішу. Тепер Наталка розуміє, що Бог завжди направляв зародки добра в її душі. А потім в неочікуваний момент прийшло розуміння, що Він дійсно є – на перехресті посеред вулиці, коли придбала власну Біблію. Ця віра дає дівчині силу берегти спокій і нести в серці добро:
– Біблія – книга про реальних людей з реальними проблемами. Звідси я черпала сили, коли дізналася про хворобу, звідси – усвідомлення змісту існування. Щось трапляється і ти розумієш, що ти живеш тільки тому, що цього хоче Творець! Коли ти залежний від інших людей, обставин і в будь-який момент можеш стати, як порох, коли ходиш і дихаєш завдяки Його волі – твоя віра теж росте. Ти пізнаєш Божу любов і добро, радість. Милість Божа проявляється щодня настільки рясно, що нам би стало не по собі, якби ми тільки могли прочитати список, в яких саме випадках.
Іванна ВЕЛИЧКО.
