Прочитавши у газеті “Полісся” від 26 листопада ц.р. звіт про першу сесію новообраної Камінь-Каширської районної ради, зважив за потрібне пояснити читачам, чому я “намагався закинути претенденту на пост керівника райради низку докорів щодо неефективності його попереднього головування в раді”, тобто був проти. Бо авторка публікації чомусь оминула ті названі мною причини – чого саме я вважаю персону Віктора Суса неприйнятною на посаді очільника району, натомість обійшлася загальними фразами.
Отже, перше. Віктор Сус разом з тодішніми головами РДА і ОДА не зумів, та й не дуже хотів і не намагався відстояти госпітальний округ у Камені-Каширському. Це у підсумку призвело до того, що в Мінрегіоні спершу взагалі вирішили утворити на Волині лише три райони (за принципом кількості госпітальних округів) — Володимир-Волинський, Луцький та Ковельський. І лише позиція небайдужої громадськості, експертів, передусім таких як Валентин Малиновський, народного депутата Ірини Констанкевич, депутатів обласної ради зуміла переконати Київ у доцільності утворення четвертого району. Від наших же очільників – ні слова, ні кроку в цьому плані.
Друге. Віктор Сус практично самоусунувся (у кращому випадку), а якщо називати речі своїми іменами — по суті саботував процес визначення Каменя-Каширського, як повітового центру. Віктор Іванович обмежувався лише популістичними закликами до якоїсь єдності. Та навіть і в них була відсутня позиція, що саме наше місто повинно бути центром.
Знову ж таки, якби не позиція громадськості, експертів, ряду депутатів облради та Верховної Ради України, то хтозна як би завершилась ця епопея з визначенням центру укрупненого району. Про це неодноразово йшлося і у публікаціях ЗМІ, і на публічних заходах.
Третє. Після всього цього порядна людина не лише б не претендувала на пост голови райради великого новоутвореного району, до створення якого палець об палець не стукнула, нічого не зробила (а навпаки інколи своєю мовчазною поведінкою лише шкодила важливій для громади району справі), а толерантно пояснила б своїм симпатикам про недоцільність висунення його кандидатури.
І насамкінець. “Деякі присутні в залі”, які наголошували на зробленому “особисто для мене В. І. Сусом і радою” – це депутат Юрій Лук’янчук. Як я не намагався пригадати, що ж саме “особисто для мене” цими особами було зроблено – так і не зумів. Хіба, можливо, якісь кошти виділялися з бюджету району, що формується з податків простих громадян, а не з коштів чиновників, на моє лікування після поранення на війні… О-о-о… якщо вирішили дорікнути цим, то я готовий повернути на рахунок районної ради всі ці гроші до копійки. Але за умови, що Юрій Маркович разом з Віктором Івановичем підуть на контракт в зону бойових дій, що тривають на Донбасі, і конкретними справами, а не на словах, доведуть свою любов до України. Згода?
Отже, позиція моя щодо персони Віктора Суса на посаді голови райради залишається незмінною. Вважаю, що це не додає авторитету і тим, хто його підтримав.
З повагою до громади району Богдан ПТАШНИК, депутат Камінь-Каширської районної ради, учасник бойових дій.
