Без збільшуваного скла та мікроскопа помістив крихітну скрипку в половині кісточки із вишні, а дерев’яну діжечку вмонтував у пів літрову пляшку
У засобах масової інформації понад сорок років його називають поліським лівшею. За цей час десятки видань та телеканалів розповідали про творчість поліського митця на всю Україну. Відтак приймати журналістів у своїй столярній Валентин Михайлович давно звик. На момент нашої зустрічі минув тиждень відтоді як шанований майстер відзначив вісімдесятилітній ювілей. Однак улюблену справу умілець не полишає. Нині трудиться над серією чергових “розп’ять”. Хоч зір та спритність рук, каже, вже не ті, втім робота майстра любить.
Завітавши до домашнього музею мініатюри, де зберігаються славнозвісні вироби умільця, одразу беруся їх фотографувати. Шкода лишень, що камера відмовляється вловити крихітні деталі унікального виробу — скрипки у вишневій кісточці. Мініатюрний музичний інструмент завдовжки сім міліметрів, з’явився у доробку Валентина Михайловича 1977-го. Складається з 13 дрібних частин ще й вмонтований у лампочку.
— На поверхні корпусу скрипки взяв горіхову шкаралупу, для грифа використав шматочок дерева груші, а струни натягнув з капронового волокна, бо сюди не здалася б навіть людська волосина — загруба, — розповідає про тонкощі справи Валентин Михайлович.
Незвичним є те, що дивовижний виріб йому вдалося зробити без використання збільшувального скла, покладаючись лише на власну майстерність.
А ось автор демонструє виготовлену ним найменшу, до того ж діючу, ножну ступу. Меншу за цю, переконує, годі й шукати.
Унікальною роботою в колекції Валентина Михайловича є ланцюжок, вирізаний без жодного з’єднання.
— Чим складніша робота, тим цікавіша. Ось, до прикладу, мій виріб діжка в пляшці, найбільше додала мені мороки. Окрім того всередині діжки ще й розміщений набір крихітних столярних інструментів. Однак цей експонат як і багато інших, нині представлені в одному із луцьких музеїв, — розповідає умілець.
Тим часом дивовижна крихітна коловоротка для прядіння помістилася у мене на долоні. Вона вже не раз виставлялася на різноманітних експозиціях.
Останнім часом Валентин Михайлович створює вироби на релігійну тематику. У його колекції сотні хрестів, на перший погляд дещо схожих між собою, однак нема ідентичних. Та й взагалі, переконує умілець, як би не старався, але однакових не вийде.
— Мініатюра не може бути бана льною, — зізнається автор сотні робіт. — Тут особливе значення має закладена у виріб філософія: настрій з яким ти берешся до справи, первинний матеріал, його форма та, зрештою, здатність до імпровізації самого майстра.
Прикметним є те, що Валентин Поліщук чаклує над своїми експонатами не задля заробітку.
— Окрім особистого задоволення від роботи, тішуся, коли мої вироби приносять людям користь, — із задоволенням підсумовує.
Свого часу Валентин Михайлович виготовив палиці-ліски для немічних задарма. А от численні його авторські розп’яття прикрашають місцевий храм Вознесіння Господнього, до заснування якого приклав руку і він — ревний парафіянин Валентин Поліщук.
Попри свою популярність та людське визнання, роботу в незвичайній техніці, що вимагає безмірного терпіння та нелегкої праці Заслуженого майстра народної творчості Валентин Поліщук, на жаль, так і не отримав….Тож редакція видання принагідно звертає увагу влади на важливість визнання самородка поліського краю.
Експозицію мініатюр оглядала Леся Мінібаєва.
Смт.Любешів. Фото автора.
Передрук матеріалів без дозволу редакції заборонено.
