У 2014 році його ім’я пролунало на всю Україну: 16-річний Микола Хаймик (на фото) із села Качин врятував двох односельчан від утоплення. За свій сміливий вчинок юнак був нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в надзвичайній ситуації» і став наймолодшим лауреатом тогорічної всеукраїнської акції «Герой-рятувальник року». Проте навіть з плином часу молодик не вбачає у своїх діях нічого особливого і, тим більше, не любить говорити про це. Попри все, історія про відвагу і допомогу, людську гідність і високі моральні цінності варта згадки. Адже молоді потрібні гарні приклади для наслідування, та й старшому поколінню не завадить вкотре пересвідчитися у силі добра.
Це було під час канікул, на третій день Різдва. Микола зі своїм товаришем Вадимом вийшли на прогулянку до місцевого озера. Було сонячно та тепло, їхній односельчанин вирішив порибалити. І провалився крізь крихкий лід. На щастя, юнаки почули крик, помітили молодика з берега і, не розгубившись, поспішили йому на допомогу. От тільки під Вадимом також проламалася крига. Микола опинився між двома проваллями, однак не злякався і не гаяв часу. Побіг до найближчого житла по мотузку. Спочатку витягнув 13-річного товариша, тоді – 20-річного рибалку. Щоправда й сам провалився, але впорався з проблемою – на кону було два молодих життя.
– Не було коли думати, потрібно було діяти, – через роки коментує сміливець. – Щось вчили в школі, дещо бачив по телевізору, та й брат – пожежник. Це – елементарні кроки першої допомоги.
…Історія швидко набула розголосу, хоча Микола не був від цього у великому захваті: «Незручно було». Слава і надмірна увага – не в його смаках. Попри все, цього було не оминути. Загомоніло село, а згодом — й уся Україна…
Тепер юнакові 22. У шкільні роки він хотів стати рятівником, однак пішов іншим шляхом і цьогоріч отримав диплом бакалавра на факультеті міжнародних економічних відносин Львівського національного аграрного університету. Усе інше лишається в його житті та характері незмінним: небагатослівний, стриманий і скромний. Віддає перевагу активному дозвіллю, залюбки грає у футбол та волейбол і не любить зайвої уваги до своєї персони. Тим більше – похвали. Однак Микола таки заслуговує добрих слів. Позаяк має велике щире серце і завжди допомагає усім, хто цього потребує, передусім – дбає про сім’ю: батька Петра Івановича та сестру Мирославу.
Іванна ВЕЛИЧКО, село Качин.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
