Незалежна громадсько-політична газета

Дбають про культурну спадщину

unnamed (3)Міні-музей вишивки, як національний колорит свого краю, майже сорок років створювали у Камінь-Каширському МНВК

Віковічну історію вишиванки шанують у районному міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. Учні, котрі опановували ремесло у закладі, впродовж десятиліть збирали для виставки-стенду зразки найрізноманітніших вишитих творінь, виготовлених майстрами сіл району та навіть віддалених областей. У класі, де проводиться гурток «народна вишивка», представлена широка палітра виробів давнини: етнічний одяг, старовинні рушники.

У класній кімнаті панує патріотичний дух. Маємо змогу спостерігати чималу кількість оригінальних пам’яток народної вишивки, а відтак, без перебільшення, можна розгледіти та відчути на дотик предківщину. Бо, як відомо, для українців вишиванка це не просто одяг, а символ, що зберігає ідентичність його коріння. Виникає бажання детальніше досліджувати історію, таємниці життя власників представлених експонатів, елементи якого відтворені на предметах їхнього одягу.
— Така собі “жива” галерея. Продемонстровані тут речі, створені нашими прабатьками, заслуговують на те, щоб їх цінували та поважали. Коли перебуваєш тут, з’являється натхнення і зароджуються нові ідеї. Адже виконані популярними на той час техніками вишивані предмети гардеробу, рушники — це музейні експонати, що мають зберігатися у первинному вигляді, — каже заступниця директора МНВК Марія Чечотка.
Зі знанням справи викладачка зробила екскурс у минуле та детально розповіла про експонати.
— Як нині бачимо на представлених сорочках, головне було вишити рукав так, аби акцентувати увагу на робочих руках українця, тобто найвиразніше. Пазуху прикрашали орнаментом на знак захисту, оберегу від злого ока. Найбільш промовисто це помітно на виробах майстрів з Видерти та Черче. Тут простежується надто інтенсивна вишивка. Це своєрідна особливість цих країв, — підкреслила Марія Карпівна.
Експонати розміщені відповідно до плану навчальної програми. Їх згрупували передовсім за стилістикою, мотивами, зображеними на полотнах. Тут невідомі автори і походження багатьох представлених зразків. Але на окремих з них видно, на скільки є прадавньою річ, яка перед вами. До прикладу, рушник з написом “Терпєніє і труд всьо перетрут” виконаний у кінці 19-го століття. Він займає чільне місце з-поміж усієї колекції. Аби зберегти його унікальність, учні спільно з викладачами спробували повторити техніку вишивки, створивши максимально наближену його копію.
Крім того на уроках народної вишивки вихованці закладу вивчають до 30-ти технік, та відроджують найстарішу з них — волинську техніку занизування. За зовнішнім виглядом цей метод імітує ткацтво. Тим часом серед нових видів виділяють волинську обманну мережку: тут орнамент малює незашита частина полотна. А ще популярним є візерунок з елементами вирізування.
Свої роботи вишивальниці виготовляли на замовлення за кордон як сувеніри, бо не секрет, що українська вишиванка – це світовий феномен, гідних високих нагород та похвали.
Леся Мінібаєва.

Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!unnamed

Please enter banners and links.

ПУБЛІКАЦІЇ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *