Автор та виконавець улюбленого шлягеру українців “Стожари”, народний артист України Павло Дворський разом із синами 11 лютого даруватиме українську пісню камінь-каширцям.
0
Народного артиста та композитора Павла Дворського цінують та люблять не лише в Україні, а й далеко за її межами. І не дивно — за період творчої діяльності, що продовжується майже півстоліття, музикант, автор та виконавець пісень гастролював у багатьох країнах світу — Італії, Іспанії, Португалії, США, Канаді, Лаосі, Індії та ін. Музика видатного майстра усюди знаходила свого слухача, котрий йому радо підспівував.
Цього разу шляхи естрадного співака у рамках турне проляжуть і до нашого провінційного містечка. Бо, як переконує народний артист, відчув взаємну симпатію від людей з глибинки ще на своєму першому концерті, що проходив у його рідному селі Ленківці Чернівецької області кілька десятиліть тому.
Співак обіцяє дарувати українські пісні у складі співочого тріо, разом з синами Павлом та В’ячеславом. Каже, людям подобається, коли виступає родина.
Напередодні виступу Дворських журналісти “Полісся” поспілкувалися з метром, аби довідатися про плани на творче майбутнє. Крім того, хочемо дещо привідкрити завісу підготовки до концерту та дізнатися подробиці життєвого закулісся співочої родини.
— Павле Ананійовичу, зізнавайтесь, чому обрали для виступу наше містечко та чим вражатимете місцевих слухачів?
— Ми з синами свідомо запланували приїхати на прекрасну мальовничу Волинь, бо давно, зокрема, я сам, симпатизую людям, котрі своєю працею і піснею прославляють свій край. Поважаю тих, хто трудиться на землі, живе серед природи та зберігає традиції, нашу рідну українську ментальність. На концерті звучатимуть пісні пам’яті Небесної Сотні, пісні на вірші вашого земляка Віталія Іваницького, Галини Калюжної, Вадима Крищенка, Ігоря Лазаревського. Твори, проникнуті любов’ю до рідного краю, милих серцю українців. Ще у складі ВІА “Смерічка” ми разом з моїм кумом Назарієм Яремчуком гастролювали на Волині востаннє близько тридцяти років тому.
— Скажіть, будь ласка, скільки років на сцені виступаєте у форматі тріо? Чому співаєте разом, а не поодинці?
— У складі тріо працюємо уже п’ять років. Разом встигли побувати чи не по всій Україні та у багатьох країнах Європи. Усюди нас зустрічали рідні українці, співали з нами та пропонували творчу співпрацю. Збираючись на гастролі за кордон, ми з синами готували пісні на рідній мові тієї країни, що залюбки зустрічала нас. Разом з тим збагнули істину: де присутні наші земляки — з ними є пісня, молитва, котру вони бережуть, як зіницю ока, наче святий оберіг.
Таким співочим складом ми хотіли передусім показати те, наскільки великою силою є сім’я. Мої сини виховувались у дуже гарній атмосфері: росли на руках Назарія Яремчука, Михайла Ткача, Миколи Бакая, котрі розповідали їм українські казки та співали пісень. У нашій хаті було створене, так би мовити, певне мистецьке середовище, в якому завжди були присутні артисти, що сповідували українське. Відтак діти прониклися любов’ю до рідної пісні змалку. А коли виросли, то самі зрозуміли, як важливим для нашої держави є звучання українського слова і пісні. Одного разу ми з Павлом та Славком виступили в аудиторії друзів і колег по цеху. Вони, послухавши наше тріо, запропонували нам об’єднати свої мистецькі зусилля в один колектив. І ми спробували…
— Ваші сини Павло та В’ячеслав помітно додали нових яскравих барв тріо. Яким чином доповнюєте один одного?
— Павло закінчив Київську консерваторію, де навчався у Дмитра Гнатюка, співає оперні арії, академічні та народні твори. Кожен з них вносить певну родзинку у наш концертний виступ. Славко виконує естрадні пісні і вже демонструє зі сцени свої власні надбання. Співає мої пісні та багато творів відомих українських авторів. Я ж виконую власні найпопулярніші композиції, а також приберіг до виступу у Камені-Каширському і чимало нових пісень. Нещодавно ми з синами випустили новий диск під назвою “Стожари”, куди увійшли пісні, котрі виконують хлопці дуетом і де присутнє моє сольне виконання. І вже ось-ось на виході мій новий альбом під назвою “Життєва дорога”. Тому ми порадуємо товариство новими піснями, крім того, маємо ще багато творчих задумів.
— Яким є артист поза сценою? Як проводите своє дозвілля, у колі родини чи з друзями?
— Буває по-різному. Зараз маємо маленьку потіху — онучку Олечку, котра замовляє дідусеві музику, любить співати, танцювати. Приділяємо їй чимало часу. На різдвяні свята, зазвичай, їздимо у гості на малу батьківщину, у Чернівці, аби зустрітися з родиною та однокласниками. Нині ж готуємось до нових зустрічей з глядачем. Коли ж є більше часу, беру участь у тенісних турнірах. У вільний час їздимо з друзями на дачу зайнятися “трудотерапією” та позасмагати. Словом, сповідуємо активний спосіб життя, бо у цьому і є головний його зміст.
— Поділіться, Павле Ананійовичу, мистецькими планами на майбутнє.
— Знаю напевне, що завжди будемо йти до людей, де нас хочуть чути. Дуже часто після виступів наші шанувальники зустрічаються з нами, дарують вірші, спілкуються. Маємо над чим працювати, є різноманітний репертуар, бажання гуртувати українців рідною піснею. Прагну до вищих творчих вершин, щоб навіть самому собі довести, що є ще порох у порохівницях родини Дворських. Крім того, мушу запалювати своїх синів, друзів та побратимів. Обіцяю щиро звучати!
***
“Всі шляхи перейду, хоч важка крутизна, та спочину на Лисій горі я”, — заспівав артист.
Спілкувалася
Леся Мінібаєва.
