08
На минулих вихідних стартував сезон полювання на пернату дичину. Вже звично “озброєні до зубів” камінь-каширські чоловіки вийшли на водойми, аби випробувати мисливського щастя та добути заповітний трофей. Найфартовішим з них удача таки усміхнулася, однак більшість відзначає, що підстрелити дику качечку чи селезня ще та морока. Птиці нині поменшало, і стала вона значно хитрішою, ніж у попередні роки.
За словами головного спеціаліста Державної екологічної інспекції у Волинській області Павла Дмитрука, у тому, що популяція дичини зменшується, нерідко винні самі мисливці, адже не завжди полюють там, де визначено.
– Практично в кожному районі є спеціально відведені місця для полювання. Вони визначаються мисливськими товариствами, господарствами, у користуванні яких знаходяться мисливські угіддя. Про що має бути повідомлено членам цих товариств. Однак бувають випадки, коли любителі полювання свідомо, або через незнання порушують встановлені межі та займаються мисливським промислом на заборонених ділянках. Зокрема й таких, що відносяться до природоохоронного фонду. На Камінь-Каширщині подібних існує 47. Коли говорити про водні об’єкти, – це річка Стохід, яка входить у склад ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Стохід”, озеро Добре, річка Цир (гідрологічний заказник місцевого значення Цир), річка Турія (гідрологічний заказник місцевого значення Турський), сфагнове болото (гідрологічний заказник місцевого значення Великообзирський), озера Лука, Озюрко, Сошично, Мочулине, Стобихівське, Карасине, Скомирське, Сірче. Заборонено полювання на водоплавну дичину також на територіях держлісгоспів. На решту водойм дане обмеження не діє, – пояснює Павло Дмитрук.
Як мовиться, мотайте на вус пани мисливці, аби не потрапити під кримінал. Бо незнання законів у нашій країні не звільняє від відповідальності. Полювання в заповідниках, інших природоохоронних територіях і об’єктах природно-заповідного фонду на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що внесені до Червоної книги України, наголошує спеціаліст державної екологічної інспекції, карається штрафом. Його розмір — від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин чи навіть обмеження волі на строк до трьох років.
Питання вивчав
Олександр ПРИЙМАК.
