«Як вам наша дорога?» — такими словами зустрічали минулого тижня народного депутата України Ірину Констанкевич жителі Радошинки, Стобихівки, Карасина та Карпилівки.
Ірина Мирославівна відвідала ці села в рамках свого чергового робочого візиту. Місцеві жителі поділилися із нею наболілими проблемами та висловили свою оцінку реформ, які запроваджуються в країні.
«Ті реформи (медицини, освіти, пенсійна реформа) якось або нас не стосуються, або доходять сюди у викривленому відображенні», — говорили чи не у кожному селі. Люди наводили приклади мізерних надбавок до пенсії, рахували, скільки власних коштів вклали у те, щоб нова українська школа у них відбулася, бідкалися, що скоро можуть без медичних послуг залишитися.
«Я розумію ваші болі і переживання, і власне для того, щоб їх почути та донести у парламент, міністерські кабінети, приїжджаю у села. А там, «наверху», як не прикро, не завжди вірять у те, що у сільських глибинках життя зовсім не таке, як вони собі уявляють», — говорила Ірина Констанкевич.
Реформи на папері одні, а в реаліях зовсім інші
Жителі Стобихівської та Карасинської сільських рад сповнені негативних емоцій від медичної реформи. Вже сьогодні вони не можуть доступитися до лікарів та отримати якісне обслуговування. Бо, по-перше, у них на всю округу один сімейний лікар, обов’язки котрого почасти виконують фельдшери у ФАПах. По-друге, за словами селян, без його направлення у Камінь-Каширській лікарні вузькопрофільні спеціалісти вже відмовляються приймати (до речі, на відміну від ковельських). Тож людям спочатку з навколишніх сіл слід добратися до сімейного лікаря в амбулаторію села Карасин, аби отримати направлення, а тоді лише у Камінь-Каширську ЦРЛ. Зрештою більшість одразу прямує до Ковеля. І, по-третє, селяни хвилюються за долю ФАПів: чи будуть вони належним чином фінансуватися, чи піднімуть, зокрема, оплату праці фельдшерів. Бо, кажуть, за три тисячі гривень навряд чи хто захоче тут працювати.
Проаналізувавши ситуацію із медичним обслуговуванням жителів Стобихівської та Карасинської сільських рад, Ірина Констанкевич звернула увагу на те, що в ОТГ це питання могли б швидше і якісніше вирішити. Як приклад вона навела Прилісненську ОТГ.
Народний депутат погодилася з тим, що ФАПи на селі потрібні, адже тут телемедицина не працює. І ще не відомо, коли запрацює. Бо ж, зокрема, у Радошинці наразі Інтернету взагалі нема.
Люди бояться, що навчальний заклад закриють
Тим часом у Карасині просили посприяти у визначенні місцевої школи опорним освітнім закладом, а Карпилівська школа вражала тим, як гарно вміють співпрацювати батьки із вчителями. Симпатії викликала у народного депутата девятикласниця ЗОШ села Карасин Анастасія Шворак. Дівчинка запитала у Ірини Констанкевич, чи не ревнує її до роботи чоловік. Поцікавилася учениця і тим, чи реально в наш час вступити на навчання у ВУЗ без грошей. На що депутат відповіла: “Реально, якщо мати ґрунтовні знання”.
Ірина Мирославівна звернула увагу на те, що в сільській глибинці насправді обмежені можливості для розвитку дітей. Одна мама з Радошинки розповіла, як свою обдаровану донечку возить на гуртки в Ковель за 35 км. На дорогу витрачає 1000 грн в місяць, на гуртки – 2000.
До речі, селяни порушували питання про те, що у ковельських маршрутках проїзд є значно дешевшим, аніж у камінь-каширських. А ще автобуси до них ходять через день, оскільки стан дороги Запруддя — Карпилівка дуже поганий. 12 кілометрів шляху з білощебеневим покриттям для автомобілістів є смугою з випробуваннями. Вантажівки настільки розбивають дорогу, що місцями тут трудно проїхати, машину можна пошкодити. Але з року в рік ця проблема не зникає. Жителі Карасинської та Стобихівської сільських рад вже неодноразово складалися на ремонт дороги. Виділяються на її утримання кошти і з місцевих бюджетів. Та проблема не зникає.
«На жаль, Волинь належить до тих областей, де найгірша ситуація із дорожнім полотном. З 1 січня 2018 року розпочав роботу Державний дорожній фонд, кошти з якого будуть скеровуватися на ремонт доріг місцевого значення. Як має вирішуватися питання ремонту вашого шляху — будемо з’ясовувати. Відповідний запит буде направлений в обласну адміністрацію», – зазначила Ірина Констанкевич.
Якщо повернутися до освітньої тематики, то нова українська школа у селян зазвичай викликає позитивні емоції. Діти задоволені навчанням, а отже і батькам добре. Але дуже часто на фоні позитиву від НУШ проглядається і чимало проблемних питань. Наприклад, у селі Радошинка батьки та вчителі хвилюються, щоб їхню школу не закрили. Приміщення і двір Радошинківської ЗОШ І-ІІ ступенів охайні та доглянуті, але наповнюваність закладу учнями мала. У дев’яти класах тут навчається лише 36 учні. А наступного року у них взагалі не буде першого класу. Ірина Констанкевич зауважила, що завжди відстоювала і буде відстоювати малокомплектні школи, адже бачить, наскільки вони потрібні у сільській глибинці.
У наступному навчальному році школа села Радошинка залишиться без першого класу.
На противагу у Стобихівській школі дітей не бракує – натомість тут не вистачає місця у закладі. Як зазначила новий директор школи Юлія Сущ, дітям доводиться навчатися мало не у три зміни: навчання розпочинається о 8 ранку та закінчується після 8 вечора. Саме тому батьки школярів перед владою гостро поставили питання будівництва нового приміщення.
«Про необхідність школи у Стобихівці говорилося не один рік. Тільки коли батьки стали категорично вимагати від влади виконання цього, питання було зрушено з мертвої точки. Тому кажу, що стобихівські батьки — це приклад того, як заставляти владу виконувати свої зобов’язання. Зазначу також: у тому, що вже зроблено, є і моя участь. 100 тисяч гривень із державного бюджету у 2017 році на моє прохання були направлені на будівництво вашої школи. Вони були використані на поновлення проектно-кошторисної документації. Але, на жаль, тут проявилася вся безвідповідальність влади і та документація не стала документом для будівництва школи. Із вересня 2017 року я зверталася в міністерство освіти, фінансів, у бюджетний комітет Верховної Ради з проханням закласти у бюджет 2018 року 100 мільйонів на будівництво школи. Паралельно ми працювали по школі у селі Башлики Ківерцівського району. Але там краще спрацювала місцева влада і вони вже будують свою школу. У вас довелося заново переробляти документацію. І на це знову ж таки використали ті 500 тисяч із соцеконому, що були спрямовані на моє прохання на будівництво школи у Стобихівці» — нагадала у розмові зі стобихівчанами Ірина Констанкевич.
Вселяє надію те, що у телефонній розмові із народним депутатом голова районної держадміністрації Валерій Дунайчук запевнив, що тендер на будівництво ЗОШ вже відбувся і переможця визначено. А отже невдовзі будівництво може розпочатися. Як розповіла Ірина Мирославівна, посилаючись на слова Валерія Савовича, для підписання договору із будівельною фірмою він надав гарантійний лист на співфінансування із районного бюджету. Кошти у державному фонді регіонального розвитку закладені, але вони можуть надійти лише за умови співфінансування з місцевого бюджету. Народний депутат зазначила також, що минулого року на будівництво школи у Стобихівці виділялися кошти і з обласного бюджету. Але оскільки він фактично заблокований, то гроші не можуть бути використані.
Новобудова не здана в експлуатацію, а вже руйнується
У Карпилівці топ-проблемою місцеві жителі назвали недавно зведений соціально-культурний центр, який ще не зданий в експлуатацію, але вже руйнується.
Ще у 2009 році тодішні голова Камінь-Каширської районної ради Роман Чечотка і Карасинський сільський голова Світлана Сидорук презентували проект, згідно з яким на території цієї сільради у селі Карпилівка мав постати соціально-культурний центр. Цей проект переміг під час Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування і мав співфінансуватися Фондом сприяння місцевому самоврядуванню України на суму 500 тисяч гривень.
Не здане в експлуатацію новозбудоване приміщення соціально-культурного центру в Карпилівці вже почало руйнуватися через погану якість робіт.
Згодом Камінь-Каширська районна рада визначила підрядника будівництва соціально-культурного центру на території села Карпилівка. За результатами відкритих торгів переможцем став приватний підприємець Микола Кобзар із села Топільне Рожищенського району. Вартість договору склала 681 тисячу 253 гривні. Отож цей підрядник впродовж 10 років займався зведенням об’єкту.
«Гроші використані, а будівля в експлуатацію не здана. Підрядник так «добросовісно» виконував усі роботи, що приміщенням не встигли і покористуватися, як воно почало руйнуватися,» — бідкалися на зустрічі народному депутатові люди.
Дійсно, у новобудові вже гниє підлога, протікає дах, затікає стеля. Але як бути у цій ситуації, тепер ніхто не знає. Тож Ірина Констанкевич пообіцяла написати звернення до контролюючих та правоохоронних органів щодо неякісного виконання робіт у СКЦ села Карпилівка.
За результатами поїздки у села Радошинка, Стобихівка, Карпилівка та Карасин, як зазначила помічник народного депутата Світлана Сидорук, будуть підготовлені кілька запитів та звернень у міністерства, обласну та районну адміністрації, до контролюючих органів. А все для того, щоб допомогти людям у вирішенні їхніх проблем.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
