Вишукані торти, ідеальні макарони, неймовірно смачні кап-кейки, кейк-попси, трайфли у виконанні Яни Галян (на фото) із села Раків Ліс неможливо забути. Той, хто хоча б раз скуштував їх, обов’язково скористається нагодою зробити у кондитерки ще не одне замовлення.
Власне неповторний смак та вишуканість творіння рук Яни Галян і спонукали мене розповісти краянам про справжню мисткиню. Тож я напросилася до неї на інтерв’ю. Оскільки Яна постійно зайнята своєю справою, я навіть боялася, що у неї не знайдеться часу на те, аби поспілкуватися. І безмежно зраділа, коли все ж наша зустріч відбулася.
На порозі мене зустрів Олександр – чоловік Яни. Він люб’язно запросив до дому та провів у вітальню. Атмосфера в затишній оселі подружжя мені одразу сподобалася. Промайнула думка, що цей затишок відчувається і в тій смакоті, яку готує Яна.
— Ви полюбили Яну за те, що вона такі смачні десерти готує? – запитую у Олександра, очікуючи на ствердну відповідь.
— Ні. Я її просто полюбив. З першого погляду. Тоді вона ще не вміла всього цього робити, — заперечив чоловік.
— Так, я навчилася такі гарні та смачні солодощі робити лише за останніх два роки, — зауважила Яна.
І вона розповіла, як до цього прийшла.
Перші кроки в кулінарію
Після 9 класу дівчина мала намір поступити у музичне училище в Луцьку. Але не зважилась, тож пішла у Камінь-Каширське ВПУ на кухаря. У процесі навчання особливого інтересу до цієї професії не відчувала. Можливо, через те, що на той час, як розповідає, на виробничому навчанні все зазвичай зводилося до чищення картоплі у їдальні, чи щось на зразок цього.
— Якась цікавість з’явилася до приготування страв, коли ми поїхали на практику в Одесу. Тоді нам 8 особам доводилося готувати страви на 600 чоловік. Але коли вийшла заміж, кухарська справа у мене продовжувалася лише вдома на кухні. Кондитерством зацікавилася пізніше. З 2017 року більш серйозно, — каже жінка. — Раніше я пекла на замовлення торти, але це не було моєю роботою. А якось чоловік поїхав на сезон і мені стало сумно. Тож подумала, що випічкою можна ще й заробляти. Зареєструвалася в Інстаграм і звідти запустила свій міні-бізнес. Свій перший торт віддала на замовлення 14 лютого. Виставила його фото в Інстаграм і одразу наступного дня отримала замовлення. За тиждень зробила 6 тортів.
А перед цим Яна експериментувала із макаронами. Макарон(с) – це французький кондитерський виріб з яєчних білків, цукру і меленого мигдалю (не треба плутати із макарунами – кокосовим печивом). Зазвичай робиться у формі печива, між двома шарами кладуть начинку. Неймовірно смачні, якщо зроблені правильно. Так от скільки то Яні довелося поекспериментувати та всього перепробувати, щоб вони вийшли такими, як мають бути. Навіть її чоловік ці експерименти досі болісно пригадує.
— Я замовила кілограм мигдалевого борошна за 500 гривень і по суті все зіпсувала. Макарони у мене спочатку не виходили, — зізнається Яна.
Вона вчилася на рецептах з інтернету, на відео-уроках в Ютубі. А там, як виявилося, всього не навчать. Експериментальним методом, аналізом своїх невдач вона все ж навчилася їх робити. І, правду кажучи, вони в неї користувалися попитом. Але…
— Коли я побувала на майстер-класі у Лізи Глінської, котра відома як учасниця, переможниця і суддя «МастерШеф. Професіонали», а також як кулінарний експерт на телеканалі СТБ, то зрозуміла, що насправді я роблю макарони неправильно. Я відчула це на смак. Скуштувала Лізину випічку і зрозуміла, якими мають бути структура печива та консистенція начинки, — розповідає Яна.
То був перший майстер-клас, на якому побувала Яна.
Рецепти купує у відомих майстринь
Яна Галян постійно прагне розвивати та удосконалювати свої навички. Каже, що у цій справі неможливо перебувати на одному рівні. А тому не втрачає можливості навчитися чогось новенького на потрібних майстер-класах. Успішно пройшла курси вафельної флористики.
— Це платне свого роду навчання. Але воно того варте, — запевняє. – Ці майстер-класи надихають мене робити таке, що не роблять інші. І я щоразу опановую нові технології.
До речі, коштують майстер-класи по кілька тисяч гривень. А ще більше доводиться вкладати у обладнання.
На кухні у пані Яни в арсеналі дві духовки, кілька термометрів, пірометр, дві ваги, фарбопульт, аерограф, особливий міксер, безліч виробок та трафаретів, силіконових форм, килимків і таке інше.
— Все це коштує недешево, бо для особливої роботи потрібне особливе і надійне обладнання. Наприклад, звичайним міксером не зіб’єш так, як треба, на простих силіконових килимках не вийдуть ідеальними макарони і так далі. Прилади повинні бути точними, бо солодощі можуть не вдатися. От, приміром, коли готую італійську меренгу, треба точно уварити сироп для збиття з білком до температури 118 градусів, а для зефіру — до 110 градусів. Термометр підведе — і все не так.
Купує Яна також нові рецепти. Наприклад, рецепт пташиного молока придбала за 1,5 тисячі гривень. А за рецепт макаронів з французькою меренгою заплатила аж 4 тисячі гривень.
— У мене дуже часто просять поділитися рецептами. І ніхто не хоче зрозуміти, що я їх купую. Звичайно, з друзями ми часом обмінюємося досвідом. Але рецепти рецептами, головне — майстерність, яка набувається з часом.
Так вважає Яна. Вона каже, що всього, що вона вміє зараз, вчилася майже щодня протягом двох років. Тому навіть якби вона з кимось поділилась змістом рецепту, далеко не в кожного вийшло б за ним приготувати смаколик таким, як має бути.
Інгредієнти лише високої якості
У Яни є кілька правил, яких вона дотримується неухильно. Про надійне обладнання ми вже говорили. Але не менш важливими є і продукти, з яких вона готує солодощі. По-перше, вона їх купує тільки у перевірених постачальників. Деякі замовляє тільки за кордоном.
— Фарбники я використовую лише натуральні. Мені їх передають з Америки. Шоколад замовляю у Німеччині. А сир та вершки — лише з Польщі. Пюре манго чи маракуї замовляла в Україні, — розповідає кондитерка.
По-друге, вона орієнтується передусім на якість продуктів, а тоді вже на ціну.
— Раніше макарони я робила із дешевого шоколаду. Але коли спробувала на майстер-класі вироби Лізи Глінської, одразу відчула різницю. Смак солодощів із дешевого шоколаду зовсім не той. Тож тепер навіть соромно зізнатися, що я колись його використовувала, — говорить.
Із перевірених продуктів Яна самостійно робить маршмелоу, мастику. Хоча, як розповідає, їх інші просто купують. У випічці не використовує амоняк, працює з формами лише без дна.
Окрім того майстриня ніколи не приймає замовлення на торти в оформленні з пляшками чи з демонічними істотами.
А ще останнім часом вона приймає замовлення лише наперед, бо коржі треба, щоб відлежалися, заготовки прикрас потрібно виготовити завчасно.
— Клієнти сьогодні дуже вимогливі, хочуть, щоб все було швидко, дешево, якісно та ще й оригінально і вишукано. Так що розслабитися неможливо. Але у цій справі нема межі досконалості. І завжди треба йти в ногу з часом.
Загалом на виготовлення одного торта з випічкою, обтяжкою і прикрашанням Яна витрачає приблизно 4-5 годин. Але вона за день може зробити кілька тортів та інших десертів – головне правильно розподілити в часі роботу.
— Минулого року мені потрібно було на перший день Пасхи віддати 10 тортів. А перед цим я захворіла і вибилася з графіка. Тож, щоб наздогнати і виготовити вчасно замовлення, довелося майже не спати, — пригадує жінка. – І таких безсонних ночей було ще багато. Втомлювалася. Тож відмовилася від практики перевантажувати себе. Бо і дітей, і чоловіка не бачила.
Творчий тандем мами і доньки
Попри те, що Яні увесь час потрібно вкладати у свій солодкий бізнес і кошти, і час, чоловік позитивно сприймає її захоплення. Відчувається, що він пишається її досягненнями, вірить у неї.
— Якось Саша мені сказав: «Ми стільки вкладаємо у твоє захоплення. Що буде, якщо ти вирішиш відмовитися від цієї справи?». Ці слова мене постійно спонукають до роботи, щоб не розчарувати його, — зауважує Яна.
— Я витерпів багато: і зіпсовані макарони, і книжку за півтори тисячі… Але приємно, що тепер он і донька Іринка вже вміє смачні солодощі готувати, — говорить Олександр. – Разом на кухні творять. У них з мамою є навіть «фірмові» фартухи, з брендовим логотипом «Sweets by Yana Galyan».
— Іринка справді мені дуже допомагає. Я зазвичай не люблю, коли в мене на кухні ще чиїсь руки працюють. Бо мені треба, щоб все робилося чітко і швидко. Те, як працює Іринка, мені подобається. Ще мама часом, як маю багато замовлень, то приходить і посуд миє, бо посудомийна машина не справляється, — розповідає майстриня.
Яна разом із Іринкою не лише торти печуть на замовлення. Вони готують також фуршетні столи на весілля чи інші святкові події. А на них потрібно різноманіття всього приготувати: кап-кейки (тортики невеликого розміру призначені для вживання однією людиню), кейк-попси (свого роду міні тортики на паличці), трайфли (десерти у склянці), печиво, тістечка, пташине молоко. Дівчинка самостійно може вже приготувати кап-кейки, пташине молоко, зефір, спекти коржі на торт.
До речі, вишукані десерти Галянів смакують не лише у Раків Лісі чи Камені-Каширському, а й по всій Україні. Їх кондитерка відправляє на замовлення “Новою поштою”. У гарненьких коробочках зазвичай шлють макарони, пташине молоко і зефір. Яна має багато постійних замовників. Усім намагається догодити. Хоча пригадує, що був випадок, коли клієнтці не сподобалися макарони. А собі думаю: хіба ж може бути розчарування у такій красі та смакоті.
— Десерти, що готує дружина, справді смачні. Багато хто просить, щоб вона провела майстер-клас, — розповідає Олександр.
Він обдумує, як би то облаштувати для коханої кухню-майстерню, а можливо якесь кафе.
Яна ж каже, що на все свій час, а в неї його майже повністю забирає кондитерська робота. Вона хоч і втомлює, але дуже подобається. Всю свою творчість і натхнення жінка спрямовує на солодощі. Тож сніданки, обіди та вечері готує зовсім звичайні. Хоча зазначає, що їй вдаються смачними піца та суші.
— Вишуканих ресторанних блюд я не готую. Немає часу. Моя слабкість — кондитерські вироби, — каже.
Але рідні це розуміють, тож і не вимагають.
— Прикро, що через постійну зайнятість із замовленнями у мене бракує часу на те, щоб із сім’єю поїхати на море чи в гори, — шкодує Яна. – Нас друзі постійно запрошують.
Їх у Галянів тепер багато – познайомилися завдяки кондитерському захопленню та здружилися.
До речі, у сім’ї не лише Яна є творчою особистістю. Я звернула увагу на піаніно, що стоїть у вітальні, тож запитала, хто на ньому грає. Дізналася, що інструментом володіє Олександр. Часом сім’я збирається, він награє мелодії і всі разом співають. Грає чоловік також на гітарі. Цей музичний інструмент опанував і старший син Марк. Він ще грає на тромбоні. Менший, Мартин — на акордеоні. Тож наостанок нашого спілкування вони ще й зігріли душу приємними піснями.
Тетяна ПРИХОДЬКО,
село Раків Ліс.
