Камінь-каширці, котрі мешкають по вулиці Чкалова, 3, втомилися роками миритися з пекельними умовами, що панують в їхньому будинку. Чи дослухаються до них комунальники і міська влада?
Здавалося б, типова чотириповерхівка: чистенький під’їзд, доглянуті квітники, невеликі грядки довкола. Все, як у всіх. Правда, проблеми у людей, котрі її населяють, – не зовсім звичайні. Через чужу халатність та прорахунки при будівництві з приходом зими тутешнім доводиться добряче “утеплюватися”, адже ненадійні, порепані тріщинами стіни промерзають. Докучає і поламаний буревієм дірявий дах, тому опісля добрячого дощу “бідолахи” із горішнього поверху змушені щораз збирати воду в тазики і відра, та це мало допомагає. Їх все рівно затоплює, як наслідок у квартирах панує нестерпний сморід, а стелі вкривають вигадливі “квітучі” візерунки.
Але найбільше бояться жителі, аби часом когось не привалило аварійним перекриттям ґанку, яке давно потребує ремонту. Переймаються не випадково, адже одна з опор дала добрячий крен і може будь-якої миті впасти на голову випадковому перехожому. Спитаєте, чому ж ніхто не реагує на дані проблеми? Цього, за словами мешканців, вони не знають. Адже більше місяця тому зверталися із заявами до керівництва міста і ВУЖКГ, та все марно.
– Я тут вже більше 30 років. Ще поки новий будинок був, особливих проблем не виникало. Та ось останніх два десятиліття дуже турбує дах. Під час буревію 1997-го пошкодило кілька шиферин, то так їх з того часу ніхто й не замінює. Аби хоч якось уберегтися від дощу, над кожним комином розставили каністри. Однак це мало допомагає — в добрячу зливу вони переливаються, вода біжить на панелі, заливає електролічильник. Декілька разів лічильник замикав, то мусили робити своїми силами. Скажіть, а якщо загориться, хто буде відповідати? – бідкається 70-річний мешканець Василь Давидюк.
Як розповідає Василь Прокопович, особливо потерпають від негоди його власна, а також сусідні квартири, що знаходяться на четвертому поверсі. Чоловік демонструє нам сантиметрову тріщину, яка розділила стелю в коридорі майже навпіл і потрохи дістається до несучої стіни, а ще чималі вологі плями, звідкіля сиплеться штукатурка. Каже, що в його помешканні ситуація не краща.
– Затікає в мою квартиру і сусідні. З коминів постійно тече. Буває, коли дощі великі, то й коридор затоплює. Тоді вичерпуємо воду хто чим може: мисками, відрами – в хід іде все. Та ця біда турбує не лише нас, усіх мешканців. Ми писали заяву в ВУЖКГ, міську раду. Правда, від комунального господарства приходив представник, оглядав будинок. Але потому жодної відповіді чи дій.
Приєднується до розмови і Микола Арсенюк, що проживає на другому поверсі. За його словами, термінового ремонту потребує не лише дах, а й сама споруда. Найбільше турбує пана Миколу аварійний ганок, під яким йому доводиться щодень проходити у справах. Зізнається, щиро побоюється, що будь-якої миті той може завалитися комусь на голову, адже старі опори просто не витримують важких бетонних плит накриття.
– Проблема — не перший рік. Тут давно потрібно ремонтувати, все валиться. Те, що я на другому поверсі живу, не має значення. Якщо протікає на четвертому поверсі, то дістається і решті. Ось дивіться, яка щілина… в палець. Кладка неякісна, цемент розсохся. Це ж не те, що цеглинка на голову впаде, це суцільна плита. А там їх таких дві. Нам уваги взагалі ніхто не приділяє. Ми самі по собі. Майже все обслуговування будинку на наших плечах. Питається: за що ми платимо і куди? Якби здоровіші були, то нікого про допомогу і не просили. У нас єдиний молодий мешканець на весь будинок, в основному тут інваліди і пенсіонери, яким вже за сімдесят.
Підтримують сусіда й інші мешканці багатоповерхівки. Кажуть, що критичної ситуації з ґанком можна було б уникнути, якби будівельники якісно виконували свою роботу.
– При будівництві замість легких матеріалів дах ґанку перекрили бетонними плитами. З одного боку конструкція тримається на металевій трубі, з іншого – на прибудові (“калясочній”). Але з часом фундамент просів, тож цегляна кладка під накриттям почала розсовуватись, – пояснюють разом. – Спочатку ми не сильно зважали: тріщинка та й тріщинка. А ось минулого року, ближче до зими, проявилася. Зверталися у комунгосп, та що з того. Звісно, боїмося тут ходити. Крий Боже кладка не витримає і плити придушать котрогось із нас.
Набридла така бездіяльність відповідних служб і Людмилі Арсенюк. Жінка розповідає, що кілька разів особисто ходила у міську раду, але позитивного результату так і не отримала.
– Вони відповідають, що ми все повинні робити самі. Протікає дах, людей затоплює, та нікому до цього діла немає. Якби були молодші, то так і зробили. Нам не звикати: газ проводили самі, складалися, труби в підвалі замінювали теж самотужки, паркани ставимо, косимо, полемо. Все своїми руками. Але це ж не правильно. Я розумію, що вигляд будинку залежить від господаря, але треба, щоб хтось ще й заходив час від часу, контролював ситуацію.
Поспілкувавшись з обуреними жителями, ми одразу звернулися за коментарем у ВУЖКГ. Там пояснили, що про проблеми цієї багатоповерхівки знають. Але поки не в силах зарадити.
– Дійсно, наш працівник проводив огляд будинку, складений відповідний акт, опісля всі папери були направлені на розгляд до міської ради, – зазначив керівник комунального господарства Ігор Каденчук. – З дахом розв’язати ситуацію простіше, міська рада має закупити 30 листків шиферу, і тоді ми його перекриємо. Щодо ґанку, то тут потрібно скликати комісію, яка визнає факт аварійності. Далі складати кошторис і виконувати ремонтні роботи. Ми — не будівельна компанія, тому це не в нашій компетенції. Звісно, посприяли би людям, та самотужки закупити шифер не можемо, адже наша організація не володіє потрібними коштами. Тому чекаємо відповіді міської ради.
Поки в комунальній службі посилаються на відсутність коштів і можливостей надати мешканцям допомогу в болючому для них питанні. У міській раді, куди ми теж зателефонували, пояснили, що можуть виділити кошти, ящо депутати забажають прийняти таке рішення на сесії (як відомо, найближча сесія міської ради відбудеться 24 липня). Однак, на думку Миколи Шворака, кошти на ремонтні роботи мають бути закладені у квартплату.
– З людьми потрібно говорити, дізнаватися про їх нагальні проблеми. Замінити пошкоджений дах наразі ми не можемо, адже зараз немає “вільних” грошей. Одним із виходів із даної ситуаціїя бачу співфінансування самими мешканцями. Тоді міська рада спробує відшукати кошти на свою дольову частку.
В результаті виходить просто замкнуте коло: мешканці домагаються безпечних умов проживання, бо самотужки зробити цього не можуть, в той час, як чиновники та відповідальні служби ніби і здатні, та чомусь не поспішають.
Видається, що найкращим варіантом для мешканців будинку – об’єднатися у ОСББ і не надіятися на когось, а спільними силами покращувати своє життя. В принципі, як завжди.
Олександр ПРИЙМАК,
фото автора.
