Знову Камінь-Каширщина в жалобі… Зі сльозами та повагою, з квітами та прапорами… Так тисячі краян, стоячи на колінах, минулого вівторка зустріли 46-річного жителя райцентру Олександра Вікторовича Єфімова, який поліг 4 червня у запеклих боях на Харківщині.
Люди утворили багатокілометровий коридор пошани, який тягнувся через Сошичне, Нуйно, Підцир’я та вулицями Каменя-Каширського. З кожним звуком «Пливе кача…», що супроводжував траурний кортеж у центрі міста, все більше стискалося серце усіх, хто вийшов вклонитися Героєві. Та чи не найбільше обривалися душевні струни у його дружини Світлани, брата Сергія (котрий служить в роті охорони) та родички й волонтерки Наталії Раковець, які везли тіло загиблого воїна. Осиротіли донечки Аня та Ірина, онук Данилко. Довелося матері Катерині передчасно оплакувати свого сина…
«Дуже тішився кількамісячним онуком-первістком Даніком, показував всім побратимам його фото. Мав надію ще побачити, як ростиме його нащадок. Хотів навчити його рибальської справи, якою просто марив… Був період, коли при виконанні бойових завдань й по два тижні не виходив на зв’язок. А от минулої п’ятниці зателефонував геть всім рідним, наче відчував щось недобре. А вже в суботу його не стало. Їх накрила ворожа артилерія, разом з ним загинуло ще троє бійців», – розповідає Наталія Раковець.
Зі слів жінки, Олександр Єфімов пішов на війну ще у першій хвилі мобілізації в 2014 році. Був інструктором прикордонної служби Луцького прикордонного загону. Отримав нагороди «За мужність та відвагу» й «Ветеран війни» (учасника бойових дій).
«Як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення, Сашко три дні підряд ходив у ТЦК та СП, аби знову стати до лав нашого війська. Ще військкомат зачинений – а він вже під дверима чекає. Потрапив у 14-ту ОМБр, обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника окремого мотопіхотного батальйону. Будь-хто з побратимів засвідчить, що він був відважним, безстрашним. Неодноразово, ризикуючи власним життям, витягував їх з-під куль», – з невимовним болем втрати каже волонтерка.
Вчора з усіма почестями поховали славного воїна у рідному місті на новому кладовищі по вулиці Воля. Тут уже спочивають його батько та бабуся.
Любомир БРОШКО.
