Допомогти вирішити проблему, внісши зміни до генерального плану територій, могла б сільська рада. Однак сільський голова не зацікавлений сприяти своїм односельцям, бо ця процедура вимагає чималих коштів та паперової роботи.
Тож не один рік власники оселі змушені позичати світло у сусідів.
Три з половиною роки тому сімейство Мар’яни Сидорук із Котуша придбало будинок без будь-яких документів, що посвідчували б право власності на нього. У цій оселі раніше ніхто не проживав. Попередній господар збудував цей дім, очевидно, для дітей чи онуків, каже жінка, відтак необхідної документації робити не поспішав. Тож Мар’яні Сидорук довелося пізнати усю складність ситуації, щойно розпочала процес виготовлення документів.
Зокрема, каменем спотикання стало питання електрифікації придбаного помешкання.
За словами пані Мар’яни, світло до будинку було підведене ще попереднім господарем, наявний і стовп лінії електропередач. Однак живлення не підключили, відповідно і точка обслуговування як така не значиться на обліку у районній філії Волиньобленерго. “Викручуємось як можемо”, — в розпачі каже жінка.
— Увесь цей час моя родина з двома дітьми змушена тягнути світло від сусідів, а це — шістдесят п’ять метрів кабелю: дроти висять майже над головою. Це — жахлива картина, — констатує жінка. — У районній філії ПАТ “Волиньобленерго” нам пояснили: аби підключити помешкання офіційно до мережі, спочатку треба підготувати пакет необхідних документів на приватизацію землі, потому енергетики обіцяють видати дозвіл на під’єднання.
Голова Хотешівської сільради Володимир Маковецький рідко коли з’являється на робочому місці, пояснюючи свою відсутність частими відрядженнями у надзвичайно важливих службових справах.
Тож, не зволікаючи, Сидоруки заходилися оббивати пороги багатьох чиновницьких кабінетів з проханням допомогти узаконити насамперед земельну ділянку, позаяк у подальшому це могло б вирішити їхню непросту ситуацію, що склалася також і з виготовленням решти документів на дім. Однак на початковому етапі паперової тяганини з’ясувалося, що горезвісний клапоть землі не включений до генерального плану села. Втім, аби згадану територію віднести до адміністративних меж населеного пункту, необхідно провести процедуру внесення зміни до діючого генплану.
На цьому етапі, наголошує відвідувачка редакції, їхня бюрократична метушня по-справжньому зайшла у глухий кут. Так, голова Хотешівської сільської ради Володимир Маковецький був категоричним у своїх поясненнях, мовляв зміни генерального плану територій, що входять до складу Хотешівської сільради, найближчим часом не передбачається. Адже згадана процедура вимагає чималих коштів та паперової роботи.
На прохання Мар’яни Сидорук надати її родині іншу земельну ділянку під забудову, таку, що входить у межі села, очількик місцевого органу влади теж відмовив, додавши, що таку проблему має не лише її сімейство. Хуторів, мовляв, у тамтешнім краї є безліч.
Як розповідає пані Мар’яна, найбільше її обурило повне ігнорування сільським головою проблем селян. Окрім того, наголошує жінка, посадовець узагалі рідко коли з’являється на робочому місці, пояснюючи свою відсутність частими відрядженнями у надзвичайно важливих службових справах. Відтак поставити печатку на той чи інший документ — місія нездійсненна.
Спроби журналіста “Полісся” узяти коментар у “вічно зайнятого” сільського голови теж не увінчалися успіхом, відтак шляхи вирішення проблеми краянки спрямували у стіни Камінь-Каширської районної ради. На зустрічі заявниці із представниками профільних відомств голова представницького органу району Віктор Сус порадив спеціалістам першочергово зосередитись на вивченні проблеми родини Сидоруків, запропонувавши їм найоптимальніші механізми її вирішення у найкоротші терміни. Отож з нетерпінням чекаємо на результати розв’язання бюрократичної колізії.
Леся Мінібаєва.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
